Page 195 - 6444
P. 195

Авторитарний  стиль  –  методи  і  форми  керівництва,  при
                  якому керівник в ухваленні рішень завжди орієнтується на власні
                  цілі, критерії й інтереси, централізацію управління, практично не
                  радиться  з  трудовим  колективом,  обмежується  вузьким  колом

                  однодумців. У проведенні рішень займає жорсткі позиції, активно
                  використовуючи  методи  адміністративної  і  психологічної  дії  на
                  людей.

                        Авторитет – впливовість окремих осіб, груп або організацій,
                  що  купується  і  втрачається  в  ході  діалектичних  процесів  життя
                  суспільства.  А.  виникає  як  організуючий  фактор  спільної
                  діяльності людей, оскільки в кожному виді діяльності ієрархічно

                  встановлюється міра здатності особи або групи направляти думки
                  та  дії  інших.  Вимоги  суспільного  виробництва  у  міру  його
                  розвитку обумовлюють багатоступеневу систему управління, яка

                  передбачає поділ людей на провідних і відомих і, отже, наявність
                  в будь-якій організованій групі керуючих (носіїв а.) І керованих
                  (визнають а.). При цьому різноманіття видів діяльності дає змогу

                  одній  і  тій  же  особі  займати  різні  позиції  на  шкалі  а.  У  ході
                  стабілізації управлінських структур встановлюється норма а. для
                  тієї чи іншої посади, зростають вимоги до особистісних якостей

                  носія а. А. керівника - це розділяється більшістю підлеглих, колег
                  і  вищестоящих  керівників  позитивну  думку  про  особистісному
                  відповідно даного керівника вимогам займаної посади.
                        Адаптація  –  пристосування  організму,  індивіда,  колективу

                  до  мінливих  умов  середовища  чи  до  своїх  внутрішніх  змін,  що
                  призводить  до  підвищення  ефективності  їх  існування  та
                  функціонування.            А.      соціально-психологічна               –     взаємодія

                  особистості  і  соціального  середовища,  яке  призводить  до
                  оптимального  співвідношення  цілей  і  цінностей  особистості  та
                  групи.  А.  с.-п.  передбачає  активну  позицію  особистості,
                  усвідомлення  свого  соціального  статусу  і  пов'язаного  з  ним

                  рольової  поведінки  як  форми  реалізації  індивідуальних
                  можливостей  особистості  в  процесі  рішення  общегруппових
                  завдань.  А.  молодих  працівників  являє  собою  соціально-

                  психологічний  процес  включення  молодого  спеціаліста  або
                  робітника в трудовий колектив. Основними моментами а. м. р. є
                  придбання  і  закріплення  інтересу  до  роботи,  накопичення

                  трудового досвіду, налагодження ділових та особистих контактів
                  з  колективом,  включення  в  суспільну  діяльність,  підвищення


                                                              195
   190   191   192   193   194   195   196   197   198   199   200