Page 30 - 6421

місцевих феодальних з’їздів. У XII ст. були створені перші
пам’ятки українського права і перш за все – «Руська Правда».
У середині XII ст. єдина Русь вступає в смугу
роздробленості, і на її території виникають окремі феодальні

князівства. Зокрема, на території сучасної України виникло
Галицько-Волинське князівство, яке утворилося внаслідок
об’єднання Галичини і Волині в 1199 р. Найбільшої могутності

воно досягло у середині XIII ст. за Данила Галицького. За своїм
політичним та правовим станом Галицько-Волинське князівство
практично не відрізнялося від Київської Русі. У XIV ст.
Галицько-Волинське князівство занепало.

Після занепаду Галицько-Волинського князівства політично
роздроблені руські землі потрапили під владу Польщі, Угорщини
та Великого князівства Литовського. При цьому литовські

феодали зберегли віру, звичаї та права місцевого населення. Вони
засвоїли давньоруську писемність, прийняли «Руську Правду» як
власне джерело права та вважали себе нащадками князів

Київської Русі.
Таким чином утворилася Литовсько-Руська держава, на чолі
якої стояв Великий князь, при якому діяв дорадчий орган – Рада

князівства. На рубежі XV-XVI ст. сформувався Литовський сейм
як орган станового представництва. На місцях управління
здійснювали місцеві князі, які були досить автономні, але з
XV ст. автономія була ліквідована і влада перейшла до

намісників, воєвод та інших урядовців, що призначалися
Великим князем.
Основним джерелом права тривалий час була «Руська

Правда», але згодом її змінили акти Великого князівства
Литовського, серед яких найбільш відомими були Литовські
статути 1529, 1566 і 1588 років.
У 1385 р. Польща і Литва підписали Кревську унію, яка

поклала початок їх політичному об’єднанню. Воно завершилося в
1569 р. підписанням Люблінської унії, яка об’єднала Польщу і
Литву в одну державу – Річ Посполиту. Внаслідок цього

українське населення опинилося в гіршій ситуації, ніж у
попередній період. Однією з форм протесту було утворення у XV
ст. окремої соціальної групи – українського козацтва.

30