Page 31 - 6421
P. 31
У середині XVI ст. за Дніпровськими порогами склалася
особлива військово-територіальна організація українського
козацтва – Запорізька Січ. У військовому відношенні Запорізька
Січ поділялася на 38 куренів, а у територіальному – на 5-10
паланок. Вищим органом управління була загальна військова
рада, яка обирала козацьку старшину: кошового отамана,
військового суддю, писаря і т. д.
У 1648-1654 pp. тривала визвольна війна, внаслідок якої
українські землі звільнилися від влади Речі Посполитої і
потрапили у сферу впливу Росії. 21 березня 1654 р. були подані
прохання до російського царя з приводу майбутнього статусу
України – «Березневі статті», які складалися з 11 пунктів.
Територія, яка була підвладна українському гетьману
(Гетьманщина), включала 10 полків, які ділилися на сотні та
курені. Адміністративно-територіальний поділ в Гетьманщині
збігався з військовим, а органи військового управління
здійснювали всю повноту адміністративної влади. За традицією
вищим органом Гетьманщини вважалася загальна військова рада,
але фактичну владу зосереджував у своїх руках гетьман, який
обирався довічно. Україна зберігала власний судоустрій,
важливим джерелом права залишалися Литовські статути. В
1764 р. гетьманство було скасоване. У 1775 р. була зруйнована
Запорізька Січ. Залишки української автономії були ліквідовані.
У кінці XVIII ст. Річ Посполита перестала існувати,
Правобережна Україна також відійшла до складу Росії.
Закарпаття, Галичина та Буковина увійшли до складу Австро-
Угорщини.
У цей період у 1710 р. (5 квітня) була написана Конституція
Пилипа Орлика – документ з приводу майбутнього державного
ладу України. 10 травня 1710 р. вона підтверджена шведським
королем Карлом XII. Конституція Пилипа Орлика складалася з
преамбули і 16 статей.
У 1743 р. був виданий кодифікований збірник українського
права, який одержав назву «Права, за якими судиться
малоросійський народ». Він складався з передмови, 30 розділів,
531 статті та 1716 пунктів.
Наступні спроби відновити українську державність були
зроблені тільки в XX ст. після краху російського самодержавства.
31
