Page 31 - 6407

Емпіричну школу управління (з 1940 р.) репрезентують
вчені, які поєднали розробку теорії з вивченням практики
управлінської діяльності на ґрунті синтезу нових ідей класичної
школи та школи людських стосунків. Засновник – професор

менеджменту Нью-Йоркського університету Пітер Дракер, який
вперше створив систематизоване вчення про управління як
навчальну дисципліну, що дало змогу вивчати її в навчальних

закладах. Найвідомішою його теоретичною засадою є концепція
«управління за цілями», яка зробила «революцію» у світовій
управлінській науці.
Класична (адміністративна) школа управління (1920 –

1950) (Анрі Фойоль) – поділяла будь-яке підприємство на дві
основні системи: матеріальну і соціальну. Вперше сформульовані
основні принципи і функції менеджменту, які А. Файоль вважав

універсальними для всіх організацій.
У науково-методичній літературі відсутнє єдине визначення
поняття „менеджмент”.

Менеджмент – 1) як явище – управління організаціями
(соціально-економічними системами), що функціонують в умовах
ринкової економіки; 2) як система – сукупність принципів,

методів, засобів і форм управління організацією; 3) як процес —
сукупність послідовних взаємозв'язаних управлінських функцій:
маркетингу, планування організації, мотивації, регулювання,
обліку, контролю і аналізу ефективності; 4) як наука – наука, що

вивчає загальні закони, закономірності принципи і методи
управління соціально-економічними системами; 5) як орган
управління – сукупність структурних підрозділів апарату

управління організації.
Оксфордський словник англійської мови подає такі
тлумачення менеджменту:
- спосіб, манера спілкування з людьми;

- влада та мистецтво управління;
- особливого роду вміння та адміністративні навички:
- орган управління, адміністративна одиниця.

Менеджмент – сукупність принципів, методів, засобів і
форм управління виробництвом з метою підвищення його
ефективності, збільшення прибутків.

М. М. Максимцев розглядає менеджмент як:

31