Page 113 - 6407

підтримувати у всіх починаннях, особисті симпатії, прагнення
вчитися і переймати досвід.
Лайкерт запропонував чотири стилі керівництва
(лідерства):

1) експлуататорсько-авторитарний (притаманні
погрози, покарання, керівник сам приймає рішення);
2) доброзичливо-авторитарний (домінує віра в

підлеглих, застосування заохочення);
3) консультативно-демократичний (керівник
консультується з підлеглими в процесі прийняття рішення);
4) заснований на участі (повна довіра до послідовника,

залучення до всіх видів діяльності, ставлення як до рівного).
Вчені Р. Блейк и Дж. Моутон вважали, що найкращого
стилю керівництва не існує. У кожному випадку стиль

керівництва визначають такі чинники:
– здібності та особистісні якості керівника;
– здібності та особистісні якості підлеглих;

– виробничі умови (заводський цех, збутова організація);
– стиль керівництва безпосереднього начальника (менеджер
управляє підлеглими, але ним управляє його начальник);

– традиції та принципи управління, які склалися в
організації.
Неформальні організації – це групи, що виникають
спонтанно, люди в межах таких груп взаємодіють регулярно.

Стиль керівництва – сукупність своєрідних прийомів
управління. Існує три стилі керівництва: 1. Директивний
(вольовий, авторитарний, автократичний) – характеризується

надмірною централізацією влади, прихильністю лише до
єдиноначальності. 2. Демократичний (колективний,
товариський) – ґрунтується на ставленні до підлеглих як до
рівних партнерів при прийнятті рішень, повазі й турботі про них,

покладанні відповідальності за підсумкові дії головним чином на
себе. 3. Ліберальний – характеризується низькою вимогливістю
до підлеглих, безпринципністю керівника, прагненням придбати

авторитет шляхом надання різних пільг і послаблень, небажанням
брати на себе відповідальність за підсумки діяльності.
Стиль керування – манера поведінки керівника щодо

підлеглих, через яку здійснюється вплив на працівників
організації.

113