Page 36 - 6347

нові гірські породи океанського дна, а в інших вони руйнувалися. Також
збільшилися континенти й почали рухатися літосферні плити. Тоді ж почали
розвиватися різноманітні морські мікроорганізми. Подальші вулканічні
виверження, падіння уламків космічних тіл і кліматичні зміни спричинили
появу зледенінь. Але, попри негативні наслідки, саме ці події сприяли
еволюції.
В еру глибокого архею метеоритним бомбардуванням були знищені
первинна атмосфера, первісні океани та життя.
Судячи з віку місячних гірських порід і численних краторів на його
поверхні, через 600 млн. років після їх утворення, Місяць і Земля зазнавали
неабияких бомбардувань з космосу. На Місяці збереглися метеоритний
кратер Айткен діаметром понад 2 500км, однак Земля, що перевершує Місяць
і розмірами, і силою тяжіння, пережила бомбардування значно більшої
руйнівної сили. В результаті на ній плавились гірські породи, гинуло життя і
руйнувалась первинна атмосфера. Внаслідок вулканічних процесів, що
35
виділяли азот, вуглекислий газ і водяну пару, виникла вторинна атмосфера.
Під дією ультрафіолетових променів «сонячного вітру» пара розщеплялась на
водень, кисень і озон.
В наступну, архейську еру, накопичувалася водяна пара, що
вивергалася з вулканів. Із неї утворились океани, вміст солі в яких
підвищувався. З нагромаджень менш щільних кремнеземних мінералів
сформувалася верхня частина земної кори. А в результаті безперервних
подальших вулканічних вивержень виникали нові поверхневі породи.
Оскільки внаслідок акреції Земля перестала розширюватися, охололі й
щільніші первісні породи осіли й утворили нові гірські породи. Земна кора
розкололася на кілька літосферних плит, що сходилися й розходилися. Менш
щільні породи стали основою континентів, а щільніші – океанського дна.
Найдавнійши сліди життя на Землі збереглися у вуглецевмістних
рештках метаморфічних порід у Гренландії, що утворилися 3800 млн. років
тому. Вони виникли понад 4000 млн. років тому з живих організмів –
ймовірно, водних прокаріотів (бактерій), що поглинали променеву енергію
Сонця. В клітинах цих одноклітинних організмів немає структур (як-от ядро),
котрі мають більш розвинені організми. Невідомо, як ці перші життєві форми
пережили руйнівні метеоритні бомбардування: не виключено, що життя
зароджувалося двічі або ж його було занесено на Землю з космічними тілами.
Близько 3460 млн. років тому фотосинтезуючі мікроорганізми
зросталися на теплих мілководдях у горбки, так звані строматоліти, тим
часом як інші мікроорганізми, що поглинали хімічні речовини, виникли з
підводних гарячих джерел. Хімічні викопні свідчать, що перші еукаріоти
(організми, клітини яких уже мали ядро) утворилися близько 2700 млн. років
тому, хоча вік перших викопних слідів їх існування – 2200 млн. років.
Близько 2700 млн. років тому примітивні фотосинтезуючі організми
почали виробляти кисень, який спершу окислював залізо в океанах,
потрапляючи в атмосферу лише частково. 2200 млн. років тому рівні кисню