Page 41 - 6347

На початку кайнозойської ери ссавці зайняли ареали плазунів, що
вимерли наприкінці крейдяного періоду. Однак між новими ссавцями
існували і значні відмінності. Так, Австралію і Південну Америку заселили
сумчасті та яйцекладні ссавці, в решті регіонів переважали плацентарні. Їхні
більші і розвинутіші малята досить довго живилися через плаценту,
перебуваючи в материнському лоні. Спершу від сумчастих еволюціонували
як рослиноїдні, так і м'ясоїдні хижаки різних видів, які з часом розвинулися в
плацентарних гризунів, гіпопотамів, коней, собак і великих кішок. А оскільки
кількість різноманітних і більш розвинених плацентарних дедалі зростала,
вони помалу витіснили сумчастих. Після виникнення суходолу між
Північною і Південною Америкою плацентарні й сумчасті почали мігрувати з
одного континенту на інший.
У кайнозойську еру на Землі утворилися чотири основні гірські пояси:
Анди, Скелясті гори, європейські Альпи і Гімалаї. Поява Андів – класичний
приклад процесів гороутворення. Анди виникли в результаті сходження

40
Тихоокеанської і Південноамериканської літосферних плит, що
супроводжувалося підсуненням першої плити під другу, а також частими
землетрусами й вулканічними виверженнями.

8.5 Льодовиковий період

У недалекому геологічному минулому на Землі настало глобальне
похолодання (льодовиковий період). Судячи з усього, це сталося в середині
міоцену – близько 16 млн. років тому, коли одночасно з похолоданням
посилювалася посуха в екваторіальних регіонах, територія лісів
зменшувалась, а луків – збільшувалася. Близько 10 млн. років тому почалося
формування Антарктичного льодовикового щита. В результаті величезні маси
води перетворилися на сніг і лід, а це призвело до зниження рівнів Світового
океану.
Хімічний склад океанічної води, в якій живе безліч форамініфер –
дрібних одноклітинних організмів, впливає на їх черепашки. Тому вивчаючи
останні, вчені визначали, як змінювався хімізм води в океанах. Після
вимірювання киснево-ізотопних коефіцієнтів у СаСО3 черепашок отримані
дані про коливання температур океану, об’єми льоду та послідовність
кліматичних змін. Так було виявлено, що у льодовикові епохи рівень
Світового океану знижувався, іноді до – 150м. Таких коливань рівня моря
було стільки ж, скільки раз наступали чи відступали льодовики. В останні
10 000 років (голоцен) середні температури на Землі були більш-менш
сталими. Тільки в останні десятки років знову спостерігаються їх різкі
коливання, що пов’язують з впливом техногенезу.
Є багато свідчень того, що близько 3 млн. років тому настав період
різкого похолодання. Зледеніння в Північній півкулі посилилося приблизно
2,7 млн. років тому.