Page 31 - 6347

Океанічна кора займає дві третини поверхні Землі, однак навіть вік
найдавніших ділянок ложа океану, вкритих лише тонким нальотом відкладів,
не перевищує 220 млн. років. Потужність океанічної кори становить 6-11км, а
в її складі виділяють верхній осадовий шар і нижній базальтовий. Через
притаманну їй густину вона не піднімається так високо як легші породи
континентальної земної кори, і залягає на глибині 3 км нижче рівня моря.
Океанічна земна кора оновлюється з речовини мантії в межах серединно-
океанічних хребтів.
Континентальна земна кора має найбільшу потужність під поясами
молодих гір, де її глибокі корені сягають 70км – безпосередньо у мантію.
Існує думка, що блоки земної кори можуть плавати на мантії, перебуваючи у
стані рівноваги. Таке явище відоме як ізостазія. Оскільки щільність
континентальної земної кори менша, ніж мантії, вона тримається на її
поверхні, як айсберг на поверхні моря. Від маси гірської породи над рівнем
моря залежить її плавучість.
30
Чим більша її маса, тим краще гори тримаються на поверхні й глибше
опускаються їх корені. Тонша, густіша океанічна кора менш плавуча, тож
досягає точки рівноваги набагато нижче рівня моря – ось чому її зрідка можна
побачити у вигляді суходолу.

7.2 Мінлива Земля

Поверхня Землі постійно змінюється під впливом сил, що діють
усередині планети, на її поверхні, а також внаслідок падіння об'єктів з
космічного простору. Такі зміни стають помітними через багато тисяч років,
хоча деякі з них, як-от зсуви землі та удари метеоритів, відчутні одразу. Рух
літосферних плит, що формують поверхню Землі, може спричинити появу
нових океанів, гір, а також видозмінити континенти. Коли речовини, з яких
утворена Земля, опиняються на поверхні, вони зазнають впливу процесів
вивітрювання, ерозії та перенесення вітром, водою та льодом. Ці процеси
можуть формувати скелі й утворювати осади, які відкладаються на поверхні
Землі або на дні океану. Вода вкриває більшу частину поверхні Землі і є
одним із найважливіших факторів, що спричиняють зміни рельєфу. Крім
того, Земля – це єдина відома нині планета, на якій існує життя. Живі
організми адаптуються до умов на її поверхні й одночасно змінюють
середовище довкола себе.
Холодна крихка зовнішня кам'яна оболонка Землі – літосфера (земна
кора + верхи верхньої мантії до астеносфери) поділяється на сім великих
літосферних плит, на яких розташовані цілі континенти, а також близько
десятка значно менших плит. Ці сегменти неправильної форми щільно
припасовані один до одного, немов елементи мозаїки, і вкривають усю
поверхню Землі. Літосферні плити охоплюють зовнішній шар порід земної
кори, який неможливо відокремити від розташованого під ними шару порід
верхньої частини мантії. Упродовж геологічного часу літосферні плити,