Page 37 - 6347

не перевищували 1 % від нинішніх (сьогодні кисень становить 21% від об'єму
атмосфери), а 1900 млн. років тому рівні кисню вже досягли 15% від
нинішніх. Мікроорганізми з низьким вмістом кисню пристосовувались до
нових умов, зариваючись в осадові породи. Коли рівень кисню досяг 2%,
почалося утворення озонового шару, який затримував зовнішнє
ультрафіолетове випромінювання, особливо шкідливе для ДНК. Близько 1900
млн. років тому озоновий шар повністю сформувався. У насиченій киснем
атмосфері, захищеній озоновим щитом, склались сприятливі умови для
бурхливого розвитку нових життєвих форм, і Землю заселили
фотосинтезуючі організми.
Після смерті організмів і розкладення їх тканин органічні хімічні
речовини (вуглеводні), з яких ті складалися, попадали в осадові породи. Це –
хімічні викопні, з яких утворились рухомі нафта і газ. З допомогою
мікроскопу і аналізів можна дізнатись, від яких організмів залишились ці
викопні.
36
Ниткоподібні та змієподібні мікровикопні з Мічигану (США) Grypania
довжиною до 20см налічують 2200 млн. років. Вони належать до перших
викопних решток еукаріотів. Ці організми, ймовірно, мали багатоклітинну
структуру, хоча чіткі скам'янілості перших багатоклітинних утворилися 1200
млн. років тому у вигляді червоної водорості Ваngiomorpha в Північній
Канаді. Багатоклітинна будова цих мікроскопічних організмів свідчить про
певну спеціалізацію, а структури вказують на те, що вони розмножувалися
статевим шляхом. Близько 1000 млн. років тому, наприкінці протерозойської
ери, в еволюції еукаріотів стався «великий вибух» – склалися умови,
сприятливі для появи більших і різноманітніших організмів. З'явилися
багатоклітинні, здатні до статевого розмноження (у Китаї знайдені викопні
зародки віком 600 млн. років). Раніше вважалося, що саме розвиток функції
статевого розмноження з обміном генетичного матеріалу спричинив таке
розмаїття. Однак тепер відомо, що це припущення хибне, оскільки бактерії
теж обмінюються генетичним матеріалом. Можливо, причиною є здатність
багатоклітинних до зростання, хоча деякі їх клітини вже виконували певні
функції. Близько 580 млн. років тому з’явилися перші великі тваринні
викопні (так звані едіакарани) і перші панцирні (Cloudina), рештки котрих
було знайдено в утворених 555 млн. років тому морських відкладах у Намібії.
Сьогодні є чимало доказів на підтвердження теорії про те, що в
докембрії Земля зазнавала зледеніння. Льодовикові шапки простягалися від
полюсів до тропіків. Щоб переконатися в тому, що в низьких широтах теж
було зледеніння, необхідно довести, що в тропічних зонах залишилися
льодовикові відклади. Результати досліджень магнітноорієнтованих мінералів
у складі докембрійських льодовикових відкладів по всій Земній кулі свідчать,
що 730-580 млн. років тому було кілька зледенінь (у періоди між ними
льодовики відступали) і що перше з них сталося приблизно 2450-2200 млн.
років тому. Цю теорію підтверджує наявність типових для низьких широт
карбонатних відкладів, що залягають безпосередньо над льодовиковими.