Page 33 - 6347

новий океан. Там, де розходяться дві океанічні плити, відбувається спредінг
морського дна, що призводить до утворення підводних хребтів, відмінних за
структурою від наземних гір. Коли плити розриваються, розплавлена порода
піднімається з верхніх шарів мантії й вивергається вздовж лінії розлому.
Сформовані підводні хребти утворюють найдовший гірський ланцюг на
Землі.

7.3 Епейрогенічні рухи і орогенічні пояси

Земна кора може також переміщуватися без значної деформації і
утворення складок. Такий рух може відбуватися як униз, що призводить до
утворення великих осадочних басейнів, так і вгору, утворюючи куполи й
плато. Переміщення в обох цих напрямках називається епейрогенічним
рухом. Таке зміщення відбувається поволі і зазвичай поширюється на
значний регіон, скажімо, плато Колорадо у США. Плато площею близько
32
2
40 000 км , відрізане від Великої рівнини Скелястими горами, залишалося у
спокої принаймні 500 млн. років. Епейрогенічне підняття території за останні
65 млн. років призвело до посилення ерозії, яка розпочалася після того, як
річка Колорадо прорізала глибокі каньйони в цьому плато.
На планеті у всі геологічні епохи рух плит призводив до численних
періодів гороутворення. Цей процес називається орогенезом. Утворені лінійні
гірські масиви називаються орогенічними поясами, а період їх формування
називають епохою орогенезу. Їх зазвичай пов'язують із географічною назвою,
як, скажімо, каледонський орогенез ототожнюється з Шотландією (римляни її
називали Каледонія). Через пізніший рух плит більшість стародавніх
орогенічних поясів знаходяться зовсім не там, де вони утворилися; так,
наприклад, Каледонський пояс був спочатку частиною Аппалачів, що у
Північній Америці.
Австрійський геолог Едуард Зюсс започаткував вивчення орогенічних і
епейрогенічних рухів.
Німецький дослідник Олександр фон Гумбольдт продовжив вивчення
багатьох континентів Землі.
Дамо коротку характеристику різних гірських систем.
Уральські гори. Давні, вкрай еродовані Уральські гори утворюють
стіноподібний лінійний гірський ланцюг, який традиційно вважають
кордоном між Європою й Азією. У найширшому місці цей вузький хребет
сягає тільки 200 км завширшки. Уральські гори – це рубець, уздовж якого
приблизно 300 млн. років тому зіткнулися Балтійський і Сибірський
континенти. Субдукція спричинила повне зникнення величезного
Уральського океану під Сибірським континентом. Рух, що зумовив
виникнення гір, був складовою формування суперконтиненту Пангея, який
колись займав дві п'ятих поверхні планети.
Подальша субдукція океанічної кори спричинила стиснення, яке
зім'яло відклади на краях обох континентів, потовщуючи кору й формуючи