Page 34 - 6347

гори. 1841р. британський геолог Родерік Мерчисон наніс на карту залягання
осадових відкладів на заході Уралу. Саме тут він виявив масове вимирання
багатьох морських організмів приблизно 290-252млн. років тому, назвавши
цей період пермським (від назви російського міста Перм). Поклади сульфідів,
зокрема міді, заліза й цинку, утворилися завдяки наявності на давньому
морському дні підводних вулканічних кратерів. Поклади збереглися донині,
утворивши на півдні Уралу рудний пояс завдовжки 2000 км. Це місце стало
одним із найважливіших промислових регіонів сучасності. Центральна й
південна частини Уралу вкриті лісами, тоді як далі на північ його
характерною рисою є альпійські луки й тундра.
Альпи – найдовший гірський ланцюг у Європі. Це найбільш досліджені
гори у світі. Вивчення Альп у XVIII-XIX ст. сприяло виникненню теорій
гороутворення та природи великомасштабного формування складок і насувів.
Альпи утворюють вигнутий складчастий пояс завширшки 100-200 км з

33
кількома вершинами понад 4000 м. Західний ланцюг утворюють Приморські
й Пеннінські Альпи; центральний хребет формують Бернські, або Центральні
Альпи; а східний хребет – Доломіти й Австрійські Альпи.
Карпати – по суті продовження Альп. Вони мають складну будову,
оскільки складаються із давніх гірських порід, перекритих шаром молодших
відкладів, зім'ятих у складки і розбитих розломами. Чимало порід хребта
утворилося з відкладів мезозойського океану Тетіс. Найвищі карпатські
гребені височіють у словацьких Татрах, де їхні стрімкі, кам'янисті стіни
здіймаються над U-подібними льодовиковими долинами. У Румунії ланцюг
ділиться на кілька хребтів, найвищий з них – Трансільванські Альпи. Широкі
й родючі долини, озера й гірсько-лісові ландшафти – головні ознаки
Карпатського регіону.
Кавказькі гори утворюють справжній природний кордон на сході
Європи, у їх складі два паралельні хребти, розділені центральною западиною.
Південно-східні, переважно вапнякові, вершини гір мають карстовий рельєф.
А от на північному заході знаходиться значно вищий хребет, сформований
вулканічними породами. Саме в цих горах міститься найглибша (1 470м) у
світі печера «Сніжна» (Грузія).
Гімалаї. Окрім того, що Гімалаї – найвищі гори на Землі, це ще й
наймолодший гірський пояс. Утворений за останні 30 млн. років, пояс
складається переважно із деформованих та метаморфізованих порід
Індійської літосферної плити. Розпочалося гороутворення після зіткнення
Індійської континентальної плити з теж континентальною плитою Південно-
Східної Азії. Це сходження плит спричинило скорочення північного краю
Індійської плити приблизно на 2000 км та його потовщення на 55км під
Гімалаями і на 70км під Тибетом. Гімалаї ростуть і далі, приблизно на 4мм
щороку, але цей ріст компенсують процеси вивітрювання та ерозії. Оскільки
гірський пояс доволі широкий, фауна тут досить розмаїта – від чаю, який
вирощують на нижчих схилах, та рододендронів аж до дубових і соснових