Page 20 - 6345

19
Згідно з рішенням Конференції ООН з навколишнього
середовища і розвитку першим кроком має бути створення
національних концепцій, стратегій, програм чи планів дій у
напрямку стійкого розвитку.
У державних документах стійкого розвитку всіх країн
приймається визначення стійкого розвитку, запропоноване Комісією
ООН під головуванням Г. Брундтланд. Це свідчить про те, що на
політичному рівні на відміну від рівня наукового досягнуто певної
єдності щодо поняття стійкого розвитку.
Позитивною рисою документа «Стійка Америка» є справді
інтегрований підхід до розв'язання економічних, екологічних та
соціальних проблем, згідно з яким запропоновано нову доктрину
регулювання природоохоронної діяльності.
▪ Концепція переходу Російської Федерації до стійкого
розвитку має чітко виражені цілі й напрямки діяльності, але є
досить загальним документом, що визначає межі подальшої
законотворчої діяльності в цій галузі. Зокрема, нею передбачено
створення національної стратегії переходу до стійкого розвитку, де
мають бути визначені більш конкретні проблеми. Особливістю
Концепції є виокремлення регіонального аспекту як важливої
складової переходу до стійкого розвитку, як це зроблено і на
Філіппінах. Слабким місцем російського документа можна вважати
те, що це по суті концепція охорони довкілля, на першому етапі
реалізації якої передбачаються стабілізація та відновлення
економіки, однак мало уваги приділяється проблемам збереження
навколишнього природного середовища і природних ресурсів.
▪ Філіппінський порядок денний на XXI століття включає як
концептуальну частину, так і детальний план дій із переліком цілей,
засобів і планів щодо їх досягнення, часових періодів і відповідаль-
них організацій. Відмінна структурованість філіппінського плану
дій робить здійснення його положень зрозумілим і реальним. Як і
російський, він передбачає три етапи, визначених у часі. Серед
існуючих моделей стійкого розвитку відсутня така модель, яка б
могла бути зразком для беззастережливого наслідування. Проблема
полягає втому, що всі зазначені моделі передбачають економічне
зростання без визначення його меж, а відтак з обов'язковими
більшими чи меншими негативними наслідками для природного
середовища й ресурсів. Негативний вплив економіки на оточуюче
середовище можна зменшити лише через належні зміни у сфері