Page 24 - 6345
P. 24

23
           значно погіршена через складні екологічні умови, становлять відпо-
           відно приблизно 40 і 30 %. Території екологічної катастрофи (майже
           1 % усієї території України) – це насамперед зона відчуження після
           аварії на ЧАЕС та прилеглі до неї райони, а також окремі місцевості
           в  Донецькій,  Дніпропетровській,  Луганській,  Львівській  і  деяких
           інших областях.
                Регіони  з  найнапруженішою  та  гострокризовою  екологічною
           ситуацією  мають  найвищу  густоту  населення.  Такими  регіонами є
           передусім    Донбас,    Кривбас,    Харківська,   Запорізька    і
           Дніпропетровська промислові агломерації. Тут нині проживає понад
           чверть  усього населення України, яке зазнає значного негативного
           впливу  та  інтоксикації  з  боку  надмірно  забрудненого  і  отруєного
           довкілля, особливо повітря, води, ґрунтів.
                До  основних  галузей-забруднювачів  природи  належать:  1)
           промисловість,  зокрема  її  базові  галузі  –  паливно-енергетична,
           металургія,  важке  машинобудування,  хімія  та  нафтохімія;  2)
           агропромисловий     комплекс    (АПК),    насамперед     сільське
           господарство,  великі  тваринницькі  ферми,  підприємства  харчово-
           переробної  сфери;  3)  комунальне  господарство;  4)  транспорт
           (передусім автомобільний). Так, одна з найбільш забруднювальних
           галузей  промисловості  –  металургія,  яка  споживає  приблизно  1/5
           загальнодержавного  обсягу  використаного  газу  та  1/3  вугілля,
           останніми  роками  давала  в  середньому        35  %  викидів
           забруднювальних речовин в атмосферне повітря. Ця галузь є також
           великим споживачем і забруднювачем водних ресурсів.
                «Внесок»  АПК  у  забруднення  навколишнього  природного
           середовища  та  погіршення  якості  його  природних  ресурсів,
           особливо  водних,  становить  приблизно  35-40  %  (земельних
           ресурсів – понад 59 %, а поверхневих водойм – від 45 до 50 %).
                Усе  це  відбувається  за  умов  техніко-технологічної  та
           організаційної відсталості суспільного виробництва, нерозвиненості
           екологічної  інфраструктури  в  державі.  Економічний  механізм
           раціоналізації     природокористування         та       реалізації
           природоохоронних заходів перебуває в зародковому стані. Відсутнє
           сучасне  повне  законодавчо-правове  поле  управління  ресурсно-
           екологічною  безпекою  на  національному  рівні  та  нормативно-
           методичне  супроводження  законодавчих  актів  для  регіональних  і
           місцевих органів влади.
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29