Page 18 - 6345

17
відповідальність за стан незайманих екосистем, що мають
глобальну цінність.
Росія планує перехід до стійкого розвитку у три етапи. На пер-
шому етапі планується розв'язати гострі економічні й соціальні про-
блеми за умов дотримання екологічних обмежень на господарську
діяльність, на другому – здійснити структурні перетворення в еко-
номіці, технологічне оновлення, екологізацію процесу соціально-
економічного розвитку. Третій етап – етап гармонізації взаємин з
природою всього світового співтовариства.
Порядок денний для Філіппін на XXI століття
Філіппіни є прикладом країни, яка однією з перших практично
відреагувала на рішення, прийняті у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Уже
через три місяці після Конференції ООН у країні було створено На-
ціональну раду з питань стійкого розвитку, яка відразу розгорнула
активну діяльність. У цьому немає нічого дивного, адже Філіппіни –
держава, яка особливо гостро відчуває необхідність переходу до
стійкого розвитку.
Певною мірою ситуація у країні нагадує таку, що склалася в
Індії, де послідовні економічні реформи сприяють швидкому
економічному зростанню, що нівелює негативні наслідки невдачі
демографічної програми. Специфіка полягає в тому, що у
Філіппінах вже відчувається нестача природних ресурсів. Щільність
населення тут така сама, як і в найнаселенніших країнах Європи, і
його чисельність дедалі зростає. Унаслідок цього передусім
відбувається руйнування агросистем, деградація ґрунтів, нестача
деревини як палива.
Філіппінський «Національний Порядок денний на XXI
століття» – це досить ґрунтовний документ, який містить положення
двох рівнів. Перший рівень – концептуальний, що присутній і в
документах інших країн, де викладено бачення національної моделі
стійкого розвитку. Другий рівень – конкретний план дій із
зазначенням конкретної, кількісно визначеної мети, стратегічного
плану дій щодо її досягнення, терміну реалізації цієї мети і
організацій, які за це відповідають. Отже, державна політика в цій
сфері є цілком прозорою і зрозумілою як для державних, так і
недержавних організацій і установ, а також окремих громадян. Це
дає змогу широкому загалу здійснювати громадський контроль за
виконанням дій, спрямованих на досягнення стійкого розвитку.