Page 8 - 6307

управління в системі “природа – людина – суспільство” є
надзвичайно важливим і необхідним завданням.
Сукупність різноманітних видів “взаємодії між суспільством
і природою”, “освоєння природи”, “раціонального
природокористування”, “охорони та відтворення природних
ресурсів” можна інтерпретувати не лише як види втручання в
структурно-функціональну» організацію природних екосистем,
але й як певного роду намагання “керувати” (управляти)
природними процесами. Спочатку це “керування” відбувалося за
принципом “чорного ящика” з метою одержання максимальної
вигоди. З кінця XIX століття, коли наслідком такого “керування”
стали відчутні зміни в природному середовищі, зокрема
знелісення, опустелювання, ерозія грунтів та інші негативні
явища, набирає актуальності охорона природи, регламентація
певних видів господарської діяльності, зміна технологій
виробництва і природокористування. Наприкінці XX століття,
коли технічні засоби впливу на природне середовище й
антропогенні зміни в ньому досягли глобальних масштабів, і коли
розумова діяльність людства привела його на грань планетних
катастроф і загроз існуванню наступних поколінь, виникла
потреба консолідації інтелектуальних наукових, політичних і
громадських сил для переходу до екологічно безпечного,
економічно обгрунтованого, сприятливого для теперішнього і
наступних поколінь, управління процесами у системі (природа-
людина-суспільство).

Контрольні запитання:

1 Чим зумовлена необхідність впровадження управління в
системі „природа-суспільство”?
2 Які причини погіршення екологічної ситуації і виникнення
екологічних криз?
3 У чому полягають шляхи зменшення негативних
екологічних наслідків?

8