Page 4 - 6307

ВСТУП

В результаті взаємодії між суспільством т природою
утворилися соціально-економічні комплекси різних
таксономічних рангів, які об‘єднують природне середовище,
виробництво, соціальну сферу, інфраструктуру. Суспільство
стихійно закріпилося у біосфері, стало “збурюючим фактором” у
природі, викликаючи непередбачувані і часто негативні зміни
природного середовища різної інтенсивності, аж до незворотних.
Вплив антропогенних і техногенних факторів на природу
постійно зростає, що призводить до виникнення цілого ряду
проблем т прогресуючого зростання факторів “екологічного
ризику”, основними серед яких є:
- руйнування природного середовища і ландшафтів;
- втрата біотичного і ландшафтного різноманіття;
- зміна клімату (глобальне потепління);
- втрата суцільного рослинного покриву (опустелювання);
- розвиток негативних екзогенних геодинамічних процесів
(ерозія, зсуви, селі);
- формування катастрофічних повеней і паводків;
- забруднення природних середовищ (вод, повітря, грунтів);
- виснаження природно-ресурсного потенціалу (вичерпання
природних ресурсів).
Наслідком таких змін є погіршення умов життєдіяльності та
здоров‘я людини. Зазначені аспекти свідчать про необхідність
запровадження системи управління (керування) процесами у
системі “суспільство-природа”, складовою частиною якої є
управління в екологічній діяльності з метою організації
взаємозв‘язків між складниками системи, направлених на
мінімізацію негативних наслідків господарської діяльності і
покращання стану навколишнього природного середовища.
Метою вивчення курсу «Організація управління в
природоохоронній діяльності» є надання спеціалісту-екологу,
на основі загальної теорії управління, теоретичних і практичних
знань про управління в системі “природа-людина-суспільство” з
урахуванням особливостей організації управління, пов‘язаних з
необхідністю дотримання у процесі природокористування,
економічної і соціальної діяльності екологічних вимог і
стандартів.

4