Page 7 - 6307
P. 7

збіднення  біотичного  і  ландшафтного  різноманіття  є  основними
           обмежуючими факторами сталого розвитку й існування людей.
                Розвиток суспільства пов’язаний з неухильним збільшенням
           використання  природних  ресурсів.  Споживання  енергії  на  одну
           людину  тільки  за  ХХ  століття  зросло  більше,  ніж  у  20  разів,
           споживання енергії на одиницю продукції – більше, ніж у 30 разів.
           Основними  причинами  екологічних  проблем  і  можливої
           екологічної  кризи  є  ріст  народонаселення  і  науково-технічна
           революція.  Ще  на  початку  ХХ  століття  на  планеті  проживало  1
           млрд.  людей.  Всього  за  100  років  (кінець  ХХ  ст.)  кількість
           населення  зросла  у  6  разів.  Це  при  тому,  що,  на  думку  вчених,
           допустиме (безпечне) число жителів на Землі 1-1,5 млрд.
                Поняття “екологічної кризи” вперше з’явилося у 1972 році у
           доповіді  Римського  клубу  “Межі  росту”.  Висновки  доповіді
           зводилися  до  того,  що  при  збереженні  темпів  росту  і  тенденції
           розвитку  економіки,  до  2100  року  природних  ресурсів  не
           вистачить на виробництво необхідних матеріальних благ, більша
           частина  людей  помре  від  голоду,  а  навколишнє  середовище
           внаслідок забруднення стане непридатним для проживання людей.
                Основним  наслідком  виробничої  діяльності  є  порушення
           природних  екосистем     і  виникнення  центрів  екологічної
           дестабілізації. За ступенем порушеності екосистем розрізняються
           території:
                 -непорушені  –  наявність  непорушеного  природного
           рослинного покриву;
                - частково порушені – наявність вторинної рослинності, яка
           відновлюється природним шляхом;
                -  порушені  –  наявність  постійних  сільськогосподарських
           угідь,  міських  і  сільських  поселень,  відсутність  природної
           рослинності, деградація земель.
                Усвідомлюючи  і  визначаючи  необхідність  застосування  у
           процесі  виробничої  діяльності  більш  безпечних  і  досконалих
           природо-  і  ресурсозберігаючих  технологій,  стан  їх  практичної
           реалізації  в  Україні  не  відповідає  сучасним  вимогам.  Вплив
           антропогених чинників на структурно – функціональні параметри
           природних  екосистем  настільки  значний,  а  штучно  створені
           екосистеми  (лісові,  аграрні,  водні,  урбаністичні,  девастовані)
           займають настільки великі площі, що запровадження ефективного






                                           7
   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12