Page 49 - 6304

програм усіх навчальних дисциплін, визначенні засобів діагностики рівня
освітньо-професійної підготовки фахівця.
Але, як показує український досвід, навчання у вищій школі
характеризується рядом істотних недоліків: спостерігається не досить повна
його відповідність специфіці професійної діяльності і вимогам, які стоять перед

особистістю сучасного фахівця; притаманна одноманітність форм, методів і
прийомів викладання, що викликає зменшення зацікавленості до пізнавальної
діяльності й майбутньої професії. У зв’язку з цим, навчальний процес потребує
вдосконалення, що можливе тільки шляхом впровадження методів активізації
навчання.
З даною метою перед викладачами постає завдання обґрунтування вибору

найбільш ефективних методів навчання, які, відповідно до сучасних вимог
економіки і стандартів вищої освіти, здатні забезпечити індивідуалізовану
підготовку спеціалістів з урахуванням їхньої мобільності та ефективності,
вирішення актуальних питань практичної діяльності.
На сьогоднішній день у загальній системі університетської освіти з
підготовки студентів вищої школи така складова, як практичні заняття, не

мають конкретизованої, комплексної спрямованості на набуття професійно-
орієнтованих практичних умінь та навичок; існує явний розрив між теорією та
практикою. Тому, практика залишається широким полем перевірки
теоретичних знань, накопичених студентами у ЗВО та становить собою
підгрунтя для поглибленого засвоєння проблем, що мають місце у відповідній

сфері.
Міністерство освіти і науки України також вважає, що питання якості
професійно-практично підготовки, формування праксеологічних умінь у
ЗВО має стати одним з найважливіших показників ефективної діяльності
вищого навчального закладу не тільки при проходженні процедури
ліцензування й акредитації, так і при проведенні поточних перевірок.
Приділяючи увагу необхідності підготовки студентів до практичної

діяльності, неможливо оминути той факт, що сучасний стан суспільства,
характерними ознаками якого є процеси глобалізації та соціальної інтеграції,
інформатизація, все менше можливості на просування залишає тим фахівцям,
які володіють комп’ютерною технікою та інформаційними технологіями, не
мають можливості користуватися зарубіжними джерелами. Таким чином,

підготовка студентів до практичних умов роботи на підприємствах повинна
поєднуватися з озброєнням студентів вищої школи найсучаснішими знаннями
комп’ютерної техніки, а також навичками спілкування іноземними мовами.
Іншою складовою формування конкурентоспроможного фахівця на ринку
праці є його практична підготовка на виробництві. Доцільно більш докладно
розглядати саме її роль у формуванні професійної компетенції майбутніх

фахівців, оскільки під час проходження виробничої практики формуються їх
професійні уміння та особистісні якості, а також вона готує майбутніх