Page 92 - 6303

—Не знаю. Я не раз одержував листи після того, як такі твори вже надруковані.
Одні щиро дякують, інші висловлюють своє невдоволення, що їм "скоротили" поетичні
описи або найкращі, на їх думку, сцени. Але не раз автор, заохочений тим, що його
перший твір надрукували, береться негайно за другий, третій...
—Це вам заслужена кара, — сказав Стефаник,— за те, що ви силоміць тягнете за
обшивку всіх, кого можете. Коли надрукували когось раз, маєте вже моральний
обов'язок надрукувати його дальші твори. А те, мабуть, без ножичок і клею не
обходиться!
«Я сидів поруч, — оповідав Стефаник, — і придивлявся до тієї редакторської
хімії. Було ясно, що Франко не тільки склеював деякі листочки паперу, але і дещо
дописував до них. «Як бачу, — кажу до Франка, — то ви клеєте чужий твір не тільки
клеєм, але і своїм словом».
— Добре, коли є з чого клеїти, — сказав Франко. — У більшості творів, які
надходять до редакції, відчувається тільки бажання автора щось написати. Але хто
редагує великий журнал, мусить його чимсь заповнити. Часто мені неприємно, що
доводиться самому давати багато власного матеріалу. Журнал завжди цікавіший, коли
має більше співробітників...

94