Page 89 - 6303

Микола Омелянович Макаренко
Народився 1877 року в селі Москалівка Роменського повіту. Після закінчення
Лохвицької гімназії навчався у Петербурзькому центральному училищі технічного
малювання ім. Барона А.Л. Штиглиця, археологічному університеті. Він займався
створенням декоративних елементів: ініціалів, орнаментальних заставок, кінцівок.
Створив понад 3 000 графічних малюнків, ілюстрацій до наукових праць. Оформив,
зокрема, книги «Історія українського орнаменту» (Павлуцький, 1927), «О чём говорят
забытые могилы» (Абрамова, 1917). Також займався екслібрисом. Микола Макаренко
помер у 1937 році (розстріляний за участь у кадетській анархічній організації).

3. Методологічна база едитології для автора і реципієнта:
1) автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення;
2) вони можуть по-різному сприймати актуальність;
3) автор і реципієнт можуть по-різному створювати і приймати повідомлення у
різний час, в різних місцях, ситуаціях;
4) автор і реципієнт можуть використовувати для передачі повідомлення різні
мови;
5) автор і реципієнт можуть мати різні тезауруси;
6) вони використовують різні механізми появи і сприйняття повідомлень;
7) вони можуть мати різну волю щодо необхідності сприйняття повідомлення;
8) повідомлення, яке передає автор реципієнтові у процесі може бути спотворене;
9) автор і реципієнт використовують різні норми опрацювання повідомлення.

4. Групи ЗМІ:
1. За потужністю нормативної бази редагування. Є такі, що використовують
під час редагування мало-, середньо-, високопотужну базу редагування.
2. За ступенем редагованості повідомлень. Є ЗМІ, які забезпечують високий
(багатоправний) рівень редагованості, середній чи низький ступінь редагованості.
3. За наявністю специфічних норм редагування:
1) політичні;
2) релігійні;
3) ті, що вироблені і використовуються лише в конкретному ЗМІ.
4. За тематикою:
1) вузькопрофільні;
2) середньопрофільні;
3) широкопрофільні.

5. Тенденції розвитку видавничої справи на сучасному етапі
У цілому ситуація в українській книговидавничій галузі наприкінці 90–х рр.
минулого століття характеризувалася такими особливостями:
1. Знизилася до критичної межі кількість освітніх та наукових видань, що
спричинило поглиблення кризи освіти й науки в державі.
2. Припинилося бюджетне фінансування бібліотек і цільових видавничих
проектів, покликаних забезпечити поповнення фондів бібліотек.
3. Упав авторитет країни в очах європейської спільноти, яка почала сприймати
Україну як державу, де влада не опікується книгою, освітою, культурою.
4. Україна стала джерелом прибутків для видавництв ближнього зарубіжжя, які
мають змогу постачати до нашої держави значно дешевшу та якіснішу щодо
поліграфічного виконання книжкову продукцію.

91