Page 88 - 6303

колективному підручнику «Литературное редактирование» (Москва, 1968); монографії
«Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования» (Львів, 1978);
«Структура произведения» (Москва, 1981), «Стиль и знак» (Львів, 1984). У 1972 р.
викладачі Українського поліграфічного інституту (М. Феллер, І.Квітко та М.Шевченко)
опублікували «Довідник коректора». До цього часу він залишається найповнішим
україномовним виданням, що описує норми редагування. Представники «львівської
школи редагування» досліджували також окремі проблеми едитології. Так, І. Квітко
досліджувала використання термінів у повідомленнях («Терминоведческие проблемы
редактирования» (Львів, 1986) — у співавторстві)), Я. Зелінська — проблеми зв'язків
редагування з неориторикою у праці «Теоретичні основи роботи редактора над
літературною формою твору».
На початку 80-х років ХХ ст. починає розвиватися «київська школа редагування».
Її особливістю була, зокрема, увага до редагування художньої літератури та
публіцистики. Засновником цієї школи став Р. Іванченко. Після здобуття Україною
незалежності першими виданнями з едитології були дві книги В. Різуна: «Моделювання
і технологія редакторських систем» (Київ, 1995) і «Літературне редагування» (Київ,
1996).
Дещо осторонь від цих обох шкіл стоять дослідження з автоматизації редакційних
процесів 3. Партика «Методы машинной корректуры и машинного редактирования»,
«Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов», «Комп'ютеризація
видавничого процесу», а також виконане під керівництвом В. Перебийніс дослідження
«Лингвистические проблемы автоматизации редакционно–издательского процесса».
Названі видання свідчать, що «львівська» та «київська» школи поставили редагування в
Україні на рівень світових досягнень едитології.
У 80–х роках XX ст. українське академічне (наукове) книговидання посідало у
світі третє місце (після таких видавництв, як російське «Наука» та американське «Мак
Ґроу-Хілл».

2. Видатні оформлювачі книг
Василь Григорович Кричевський
Народився на Сумщині в родині повітового фельдшера в селі Ворожба. Найбільше
він був причетний своєю творчою працею до малярства, архітектури, ужиткового
мистецтва, театру, кіно. Він працював над обкладинками до альбому «Українське
мистецтво» (1913 – 1926), над малюнками до поеми Котляревського «Енеїда», над
збірками на теми літератури та мистецтва В. Горленка «Одблески», над збірками лірики
«Контрасти» та статтями М. Грушевського, які стосувалися українського національного
руху. У своїх роботах В. Кричевський використав варіації стрижневого мотиву
народного мистецтва – дерева життя. Композиційним центром зображення майстер
робив коло чи овал в осерді дерева, де розміщував видавничу марку або герб – тризуб.
При оформленні обкладинки зверху розміщував орнамент, а знизу надписи з ретельно
вибраними шрифтами. Помер у Венесуелі.
Григорій (Георгій) Іванович Нарбут
Народився в лютому 1886 року на хуторі Нарбутівка біля Глухова. Після школи
зацікавився книжковою ілюстрацією – геральбікою (герби). Зробив багато ілюстрацій
до казок, поем, української абетки 1917 року. Працюючи у Петербурзі у журналі
«Гербовод», створив багато гербів, малюнків до книжок. Брав участь у створенні
символіки УНР, виконав ескізи грошових гривень, поштових марок, цінних паперів
української держави. Окрім цього, він створював екслібриси. Помер у травні 1920 року,
похований у Києві.

90