Page 34 - 6300

 той, кому призначена документна інформація – реципієнт – це особа або

група осіб, які приймають повідомлення (користувач, глядач, читач,

слухач);

 спосіб або канал передачі інформації – комунікат – це документ у формі

книги, журналу, газети, фільму і т. д.;

 зміст інформації, яка передається, і зафіксована на матеріальному носію;

 код – правила мови, на якій зафіксоване повідомлення;

 контекст, в якому повідомлення набуває всієї повноти свого смислу.

У процесі комунікації відбувається кодування – декодування інформації,

яка міститься в документі. Кодування – це подання ідеї (смислу), яку бажає

донести до одержувача комунікант, в кодах або символах, тобто в знаках, які

переводять ідею на мову, зрозумілу реципієнту. Коди використовують у вигляді

слів, звуків, кольору. Декодування повідомлення – це переклад його на мову

одержувача. Воно визначається особистим сприйняттям одержувача, його

можливістю розпізнавати та інтерпретувати коди, використані для передачі

смислу.

Сприйняття повідомлень має суб’єктивний характер і може здійснюватись

від 0 до 100%. Так, незнання іноземної мови зводить можливість декодування

іншомовного повідомлення до нуля, а наявність схожого професіонального,

життєвого досвіду передавача й одержувача збільшує сприйняття інформації.

Зворотний зв’язок дозволяє оцінити результативність повідомлення і є

регулюванням документальної комунікації.
Таким чином, процес комунікації характеризується такими питаннями:

 хто є комунікантом;

 у чому полягає суть повідомлення;

 по якому каналу воно передається;

 кому призначене повідомлення;

 яка мета комунікації й умови її здійснення;