Page 124 - 6292
P. 124

За  ланцюжкової  структури  комунікації  рішення,  яке
            передається  з  одного  кінця  в  інший,  стає  відомим  усім
            виконавцям і всіма обговорюється. Всі зв'язки в такій комунікації
            однакові, а командний стиль керівника відсутній. Така структура

            взаємовідносин  розпадається,  якщо  порушується  зв'язок  між
            двома учасниками комунікації.
                   За багатозв’язкової структури комунікації всі їі учасники

            пов'язані між собою. Вона відзначається достатньою стійкістю і
            швидкістю передачі інформації. Ставлення командування яскраво
            виражені. У практиці управління вона найчастіше трапляється на
            рівні первинного колективу.

                   За  зіркової  структури  комунікації  яскраво  виявляється
            «комутатор-керівник», через якого передаються всі завдання. Всі
            зв'язки  зосереджуються  на  керівникові.  Стійкість  і  швидкість

            передачі інформації невисокі.
                   Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво
            виражені  командні  відносини.  Проміжні  ланки  одночасно  є

            підлеглими і командними.
                   Організаційно-управлінські рішення оформлюють у вигляді
            наказу  або  розпорядження,  після  чого  вони  набувають  сили.

            Однак  велика  кількість  рішень  мігрує  в  організації  у  вигляді
            усних  розпоряджень,  завдань,  побажань  та  інших  керівних
            директив.  Головне  завдання  менеджера  полягає  в  тому,  щоб
            організувати           виконання           такого        рішення,         забезпечити

            координацію і контроль виконання.
                   Організація  виконання  рішень  немислима  без  контролю.
            Контроль          виконання          рішень       є     завершальною             стадією

            управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за
            допомогою  якого  можна  одержати  інформацію  про  виконання
            рішення, досягти мети, що її намітила організація.
                   Головне  призначення  контролю  полягає  у  своєчасному

            виявленні  можливих  відхилень  від  заданої  програми  реалізації
            рішення,  а  також  у  своєчасному  прийнятті  заходів  щодо  їх
            ліквідації, визначенні причини цих відхилень.

                   Методи  реалізації  рішень  повинні  бути  такими,  які  можна
            застосувати на практиці.
                   Другою  вимогою  є  економічність  рішень.  Ефект  повинен

            бути більшим, ніж затрати, пов'язані з Їх реалізацією.





                                                       124
   119   120   121   122   123   124   125   126   127   128   129