Page 26 - 6290

Інтертипні відносини соціотипів та їхня характеристика
Аугустинавічуте А.також установлено, що між соціотипами людей
об’єктивно виникають 16 видів відносин: від найбільш притягальних – дуальних до
найбільш відразливих – конфліктних. Наприклад, (дуальні) відносини – це
кращі і найбільш сприятливі відносини для роботи в умовах трудового
колективу і створення родини. За словами Аушри, “... дуалізація підвищує
самоповагу людини. Завдяки їй постійно усвідомлюється і власна корисність
іншим людям, і власне місце в суспільстві... Пропадають усі почуття
неповноцінності і страх відчути себе вискочкою. На людину, яка доповнює,
не дивляться як на недосяжного принца, поруч з ним самі стають королями.”
Профілактика конфліктів – сукупність напрямків, методів управління
організацією, що зменшує імовірність виникнення конфліктів. Профілактика
конфліктів повинна передбачати усунення об’єктивних причин виникнення
конфліктів, а також управління поведінкою співробітників, навчання
поведінці відповідно до прийнятих в організації норм поведінки.
Відповідно до положень соціоніки, профілактика конфліктів повинна
здійснюватися на основі розміщення персоналу підприємства по найменш
конфліктних парах. Соціотипи об’єднані певним чином по чотири у квадри,
далі утворюють соціон – сукупність чотирьох квадр (альфа, бета, гама, дзета)
(див. додаток Б).

Професійна функціональна орієнтація на основі соціотипів
Розподіляючи сильні функції різних соціотипів по сферах професійної
діяльності, можемо видозмінити принципову схему профорієнтації (сфера
діяльності і кращі соціотипи для неї).

Термінологічний словник до теми 7
Соціоніка – це наука, що є результатом розвитку теорій побудови психіки
людини.
Міжособові конфлікти – це зіткнення індивідів із групою, між собою,
боротьбу за інтереси кожної зі сторін. Це один із найбільш розповсюджених
видів конфліктів.
Структура психіки людини – складається з трьох рівнів – свідомості
(«его»), передсвідомості («суперего») чи підсвідомості безсвідомого («Ід»).
Раціональність – складова поведінки людини, яка визначає центральну
роль в аналізі дій розуму та мислення.
Ірраціональність – складова поведінки людини, згідно з якою основою
мислення та дій є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання –
інтуїція, почуття тощо.
Екстраверсія – це певний стан поведінки людини, що передбачає її
безпосередній взаємозв’язок із зовнішнім світом, відкритість у спілкуванні,
динамічність, висловлення думок і емоцій в слух, часту зміну настрою і своїх
дій, активне висловлення власних думок тощо.
Інтраверсія – стан поведінки людини, що характеризується її замкнутістю
в собі, знаходження енергії всередині себе, найвищою цінністю свого
внутрішнього світу, замкнутістю у спілкуванні, статичністю, приховуванням

26