Page 26 - 6231

Діагностичні моделі можуть бути в аналітичний (аналіти-
чні моделі), табличний, векторний, структурно-спадкоємної
або інших формах.
Аналітичні моделі найповніше описують процеси діагнос-
тичної системи. Однак завеликі кількості структурних елеме-
нтів і зовнішніх факторів, які діють на систему, вони бувають
дуже громіздкими, що утрудняє застосування їх щодо вихід-
них параметрів.
Очевидною перевагою постановки діагнозу з використан-
ням аналітичної моделі є можливість набуття конкретних чис-
лових значень структурних параметрів, що дозволяє визначи-
ти технічний стан об'єкта не тільки у момент діагностування,
але і, накопичуючи інформацію, отриману за декілька діагнос-
тичних обстежень об'єкта, аналізувати зміну структурних па-
раметрів у функції пробігу для прогнозування його технічного
стану.
Проте практичне використання такої аналітичної моделі
поки обмежене через такі обставини:
- вид функцій для більшості агрегатів і вузлів автомобіля
поки не встановлений;
- якщо функції не задовольняють умови безперервності і
диференціальності за кожними зі своїх аргументів, що часто-
густо буває в реальних моделях, то рішення натрапляє на ве-
ликі математичні труднощі;
- багато діагностичних параметрів загалом не можуть бути
виражені у вигляді аналітичних функцій структурних параме-
трів (наприклад, зміна хімічного складу і кольору відпрацьо-
ваних газів у функції технічного стану паливної системи дви-
гуна).
Структурно-спадкоємна модель створюється на основі ін-
женерного вивчення будови об'єкта і його функціонування,
статистичного аналізу показників надійності й оцінки діагнос-
тичних параметрів.
Основним недоліком названих вище моделей є труднощі й
неможливість синтезу моделей більших складних систем. То-
му тепер набирає великого поширення імітаційне моделюван-
ня.
31