Page 29 - 6213

1. Поняття особистості. Особистість – це соціально зумовлена

система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини

до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Філософський понятійний апарат розглядає людину в чотирьох

глобальних категоріях:

1) Людина як фізична істота, як організм, що складається з органів

і систем. Цим поняттям оперують насамперед фізіологічні, анатомічні та

медичні науки.

2) Індивід як типовий представник соціального типу («один з...»).

Цим поняттям оперує соціологія, інші суспільні науки, а також етнографія,

демографія, економічна географія.

3) Особа (особистість) як член суспільства, "соціальна одиниця"

взагалі. Цим поняттям широко послуговуються психологія, етика, естетика
і педагогіка. Особистість – це суб'єкт діяльності, інтегратор психічних

процесів людини, системна властивість індивіда як соціальної істоти;
особлива соціальна якість, що формується у системі соціальних відносин,

яку не можна зводити і не можна виводити з біологічних особливостей
людини. Ядро особистості – система мотивів, спрямованість.

4) Індивідуальність як неповторна й унікальна риса особистості,

властива єдиній особі, хоч може бути типовою для всіх.

Ці поняття спираються на положення про те, що в дитини, як і в

дорослої людини, існують біологічні й соціальні засади.

Біологічна засада – усе те, що охоплюється поняттям «організм» і

вивчається дитячою віковою фізіологією, яка виявляє причинні зв'язки між

функціями організму в пору зростання. До біологічного в людині можна

віднести процес акселерації – випередження середньо-фізичних і

психофізіологічних констант дитини чи підлітка порівняно з

оптимальними. Протилежним явищем є ретрадація –відставання дітей від

30