Page 182 - 6197

Рисунок 3.9 – Графічний розв’язок задачі (3.65) – (3.68)

Отже, лінеаризований критерій оптимальності у
відповідності з (3.61) набуде такого вигляду:
   x 
 R   x   8 4   1    8 x  4 x .
2
1
  x 2 
Тепер лінеаризуємо обмеження (3.66) і (3.67). Враховуючи
(3.62),
маємо
 g  1   x g  1   x 
 x  x    2x  6   2 
J   x   1 2    1 4    4 .
g  g    x g    x   x  e x 1 3 x  3     0 28, 1  

 2 2  2 1 x  4 3; 
 x  1 x  2  x 4 3; 


Останній результат дає змогу замінити нелінійні
обмеження (3.66) і (3.67) їх лінійними наближеннями

182