Page 70 - 6194

як геоморфологічні, так і геологічні методи. Геоморфологічні
методи застосовують переважно там, де переважають підняття
та утворюються випуклі форми рельєфу, а геологічні - при
вивченні зон прогинання і накопичення осадів.
Загальну попередню оцінку напрямку та інтенсивності
новітніх коливних рухів можна зробити за висотою великих
форм рельєфу. Наприклад, високий хребет завжди є
результатом новітнього підняття земної поверхні, а
навколишні низини утворились на місці відносних опускань.
Можливості більш детального вивчення новітніх
вертикальних рухів пов'язані з надзвичайно важливою
властивістю цих рухів - з їх коливним характером. Він
проявляється в коливаннях різного порядку, накладених один
на одного. Тому тривале підняття гірського хребта переважно
відображає найбільш тривалий порядок тектонічних рухів. На
його основному фоні можуть проходити коливання менших
порядків, які співпадають з напрямом основного процесу, або
виявляються протилежними. В останньому випадку
проходить затухання загального підняття хребта або повна
зупинка чи навіть опускання.
Зміна швидкості і напряму руху земної поверхні
впливає на швидкість ерозії та на формування рельєфу. Нахил
рельєфу місцевості може ставати то крутішим, то пологішим.
У зв'язку з цим, епохи врізання водних потоків чергуються з
епохами бокової ерозії і розширення долин. Зміна ерозійних
режимів призводить до утворення в долинах відповідних
терас. В гірських регіонах більш давні річкові тераси
розташовані зазвичай вище від молодих, що вказує на
послідовне підняття хребта. Оскільки осьова частина хребта
переважно піднімається швидше, ніж окраїни, то поверхня
терас з часом набуває більш крутого нахилу. Всі тераси
переважно розходяться віялоподібно від підніжжя хребта до
його вершини.
Новітні тектонічні рухи вивчаються переважно
геоморфологічними методами, оскільки саме вони дають
найбільшу інформацію про створення основних рис сучасного
рельєфу земної поверхні. В областях низхідних вертикальних
рухів в межах внутрішніх краєвих морів і підводних окраїн
континентів про амплітуду і швидкість рухів можна судити на
основні товщини шару накопичених осадових гірських порід.
Сучасні коливні тектонічні рухи проявлялись в
історично осяжний час аж до сьогодення. Фіксуються вони в
опусканнях та підняттях ділянок земної кори, в утворенні
розривних порушень і зміщень по них, а також у формуванні
складчастих структур. В багатьох випадках вони піддаються
безпосереднім спостереженням та інструментальним вимірам.

69