Page 66 - 6194
P. 66

також  й  орієнтація  лінійних  текстур  склепінь  і  смуг.  Однак
                            доведено, що гнейсовидність в склепіннях  і  сланцюватість в
                            смугах -  явище вторинне, тобто накладене, яке розвивається
                            при метаморфізмі.
                                   Синклінальні  зони,  розміщені  між  склепіннями,
                            складаються  з  архейських  порід,  що  утворюють,  так  звані,
                            зеленокам'яні  смуги  метабазитів,  сланців,  залізистих  порід
                            тощо.  У  сукупності  архейські  породи  антиклінальних  і
                            синклінальних      зон     утворюють      граніто-зеленокам'яну
                            тектонічну    область    Українського     щита,    типову    для
                            докембрійських платформ.
                                   Поверхня  кристалічного  фундаменту  занурюється  в
                            південному,      південно-західному      і   південно-східному
                                                        0
                            напрямах  під  кутами  1-3 ,  утворюючи  схили  Українського
                            щита.  Залежно  від  ступеню  денудації  окремих  блоків,  на
                            денну  поверхню  виходять  породи  різного  віку.  Найдавніші
                            породи  (ультрабазити  й  тоналіти  аульської  серії  нижнього
                            архею)  виходять  на  денну  поверхню  по  долинах  річок  і  у
                            великих  балках,  а  подекуди  й  на  вододілах  (зокрема  в
                            центральному Приазов'ї).
                                   Крім  того,  на  Приазовській  височині  зустрічаються
                            денудаційні останці ("могили"), серед яких найвищі Бельмах-
                            Могила (висота 327 м) і Синя (307 м). Вони являють собою
                            конусоподібні      денудаційні      останці     докембрійських
                            кристалічних  порід  Приазовського  тектонічного  блоку
                            Українського щита.
                                   Породи  кристалічного  фундаменту  майже  повсюдно
                            виходять       на     поверхню,       утворюючи        своєрідну
                            морфоскульптуру  -  пасма,  склепіння,  останці  з  відносними
                            висотами 25-100 м. Найінтенсивнішими процесами є яружна
                            ерозія  змивання  на  схилах  та  нагромадження  осадів  біля
                            підніжжя.
                                   Карпатська покривно-складчаста споруда являє собою
                            високопідняту  зону  метаморфічного  комплексу  порід.  Він
                            утворився протягом байкальської і герцинської складчастості,
                            яка  представлена  на  Мармароському  масиві  слюдяними
                            сланцями,  парагнейсами,  граніто-гнейсами  тощо.  Рельєф
                            Мармароського  масиву  обумовлений  виходом  на  поверхню
                            метаморфічних  порід.  Йому  властива  значна  амплітуда
                            відносних висот (більше 1000 м), глибокі міжгірські долини,
                            гострі  гребені  та  вершини,  круті  схили.  Долина  р.  Тиси
                            поділяє його на дві частини – західну і східну.
                                   Гірські  вершини  складаються  з  кристалічних  сланців,
                            вапняків,  доломітів,  конгломератів  і  пісковиків.  Рельєф
                            Мармароського  масиву  розчленований  ущелиноподібними
                            долинами річок.

                                                           65
   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71