Page 75 - 6194

Поверхня, в усіх точках якої сила землетрусу однакова,
називається ізосейсмічною поверхнею. Форми ізосейст і
плейстосейстової області переважно залежать від геологічної
будови регіону, в якому виникає землетрус. Це, а також тип
гірської породи, визначає швидкість проходження сейсмічних
хвиль в тому чи іншому напрямку. Абсолютна сила
землетрусу зменшується при віддаленні від епіцентру.

Рисунок 4.3 - Блок-діаграма будови сейсмічного
вогнища
Н - гіпоцентр; Е - епіцентр; ЕН - глибина вогнища
землетрусу; i n - ізосейсти; m n - послідовне положення
хвильового фронту

Найбільша швидкість поширення сейсмічних хвиль
спостерігається по площинах нашарування, вздовж розломів і
тріщин земної кори та зон подрібнення.
Сейсмічні хвилі являють собою пружні хвилі, що
виникають в результаті землетрусів, вибухів, ударів і
розповсюджуються в надрах Землі у вигляді коливань
затухання. Величина струсу гірських порід, в першу чергу,
залежить від їх твердості та щільності.
Елементарні зміни об'єму порід поширюються у
вигляді поздовжніх сейсмічних хвиль, а елементарні зміни їх
форми - у вигляді поперечних сейсмічних хвиль. Коливання
частинок речовини в поздовжніх хвилях (Р) відбувається
вздовж напряму поширення сейсмічних хвиль, а в поперечних
хвилях (S) - перпендикулярно до напряму їх поширення.
При виникненні землетрусів, першими в епіцентрі
досягають земної поверхні поздовжні хвилі. На поверхні
Землі вони викликають третій тип хвиль, так званих
поверхневих. Вони за характером коливань належать до

74