Page 141 - 6194

вивітрювання, які активізуються лише в період вологої зими.
В них спостерігається накопичення карбонатів і закріплення
гумусових речовин. Тому коричневі грунти субтропіків
відрізняються родючістю, вміст гумусу в яких досягає 5–7 %.
Каштанові грунти на відміну від чорноземів містять
удвічі менше органічної маси, тому вміст гумусу не
перевищує 4 %. Присутність в грунті легкорозчинних солей
обумовлює прояв солонцеватого процесу. При зволоженні в
грунтових колоїдах відбуваються обмінні реакції кальцію з
поглиненим натрієм. Винесення легкорозчинних з’єднань
відбувається на невелику глибину. Ці грунти широко
використовуються в землеробстві, оскільки володіють
достатньо високою родючістю. Проте при їх освоєнні повинні
проводитися заходи щодо збереження грунтової вологи.
Сіро-бурі грунти і сіроземи характерні для рівнинних
субтропічних пустель Середньої Азії, Північної Америки,
Середньо-іранського нагір’я. Вони характеризуються високою
засоленностью, незначним вмістом гумусу (до 1,2 %) і
високою карбонатністю. Сіро-бурі грунти мають низьку
родючістю. У сільському господарстві без зрошування вони
не використовуються і передбачається боротьба з вторинним
засоленням.
Сіроземи вважаються кращими грунтами пустинної
зони, які потенційно родючі, оскільки мають великі запаси
фосфору і калія. Проте вони придатні для
сільськогосподарського використання лише за умови
зрошування.
Гідроморфні ґрунти. Ґрунти напівпустель і пустель
зустрічаються в комплексі із засоленими — солончаками і
солонцями. Утворення засолених грунтів пов’язане перш за
все з наявністю в грунтоутворюючих породах легкорозчинних
солей натрію NaCl, Na 2SO 4, NaHCO 3 і Na 2CO 3. Джерелом
таких солей є соленосні породи, грунтові води та зольні
елементи мінералізації рослинної маси.
Солончаки – грунти, що характеризуються вищим
ступенем засолення. У їх поверхневому шарі міститься більше
1 % легкорозчинних солей, що надають шкідливу дію на
культурні рослини. Хімічні властивості солончаків залежать
від глибини залягання грунтових вод і їх мінерального складу.
Найбільш поширений тип – содові солончаки. Вміст соди в
них досягає 1 – 2%.
Солонці утворюються з солончаків в умовах
промивного режиму. На відміну від солончаків легкорозчинні
солі в них накопичуються на деякій глибині. Солонці можуть
використовуватися для землеробства.

140