Page 138 - 6194
P. 138

Структура ґрунту – це сукупність агрегатів, різних за
                            розмірами, формою та міцністю.
                                   Структурність  –  здатність  ґрунту  розпадатися  на
                            агрегати.
                                   Агрегат  -  сукупність  механічних  елементів,  які
                            взаємно утримуються в результаті коагуляції.
                                   Форма  і  розмір  структурних  агрегатів  є  ознакою
                            ґрунту. Структурні агрегати ґрунту формуються під впливом
                            ряду  факторів:  періодичного  намокання  і  висихання,
                            замерзання  і  відтаювання  ґрунтової  маси,  коагуляції,
                            надходження гумусу тощо. Основною умовою цього процесу
                            є  наявність  тонкодисперсних  часток  і  двовалентних  катіонів
                            як  коагуляторів,  що  зумовлює  укрупнення  часток  ґрунту,
                            формування  структурних  агрегатів.  Третьою  важливою
                            умовою структуроутворення є наявність гумусних речовин і,
                            зокрема,  гумінових  кислот,  які  зцементовують  механічні
                            частки  ґрунту.  При  відсутності  хоча  б  одного  з  трьох
                            компонентів структурні агрегати можуть утворитися, але вони
                            будуть  неміцними.  Якщо  в  грунті  є  природні  агрегати  будь-
                            якої форми, його називають структурним. Якщо ґрунтова маса
                            не  розпадається  на  агрегати,  а  має  сипучість  (як  пісок),  то
                            такий грунт називають безструктурним.
                                   Колір ґрунту  визначається сполуками, які входять до
                            його складу.
                                   Чорне  забарвлення  ґрунту  залежить  від  оксиду
                            марганцю,  деревинного  вугілля,  залізного  монтморилоніту,
                            магнетиту,  а  також  накопиченням  гумусу.  Біле  забарвлення
                            ґрунту  залежить  від  наявності  кварцу,  каолініту,  вапна,
                            водорозчинних  солей,  гіпсу.  Червоне  і  жовте  забарвлення
                            зумовлюють оксиди заліза. Буре забарвлення характерне для
                            грунтів  з  високим  вмістом  слюди  та  суміші  різних  оксидів
                            заліза.  Синє  забарвлення  мають  болотні  ґрунти.  Пурпурове
                            забарвлення  вказує  на  високий  вміст  оксидів  марганцю.
                            Оливкове  (зелене)  забарвлення  характерне  для  грунтів  з
                            надмірним  зволоженням,  які  містять  зеленуваті  глинисті
                            мінерали  з  увібраним  залізом.  Зазначені  забарвлення  в
                            чистому  вигляді  в  ґрунтах  існують  рідко.  Частіше  вони
                            змішуються, утворюючи перехідні кольори.
                                   Хімічний склад та органічна частина ґрунту. Набір і
                            кількісне  співвідношення  хімічних  елементів  в  грунті
                            називають  її  хімічним  або  елементним  складом.  Будь-які
                            грунти  містять  все  92  елементи  Періодичної  системи
                            Д.І. Менделєєва,  а  у  разі  хімічного  забруднення  в  грунтах
                            виявляються і трансуранові елементи. Частина елементів бере
                            участь  у  формуванні  грунтової  маси,  тобто  вони  грають
                            конституційну  роль,  хоча  вони  ж  необхідні  і  живим

                                                           137
   133   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143