Page 140 - 6194

мінералізацію органічних речовин і сприяє їх консервації у
формі гумусу. Основним ґрунтоутворююючим процесом в
чорноземах є гумусонакопичення, що обумовлює високий
вміст гумусу (до 6 – 8 %). Водорозчинні сполуки вимиваються
в нижні горизонти профілю. Чорноземи характеризуються
великим вмістом карбонатів (до 85 %).
Підзолисті ґрунти поширені в північній півкулі. Вони
формуються в умовах помірного вологого клімату під
хвойним лісом. Властивості грунтів визначаються в значній
мірі особливістю хвойного лісу. Розкладання рослинних
залишків відбувається найінтенсивніше лише в літній період і
характеризується накопиченням великої кількості
фульвокислот, що визначають кислу реакцію грунту. При
промивному режимі грунти утворюються фульвати заліза,
алюмінію, кальцію, які будучи розчинними в кислому
середовищі, випадають з розчинів в ілювіальному горизонті.
Серед підзолистих грунтів виділяється ряд підтипів, в
яких підзолоутворення ускладнене іншим супутнім процесом.
До таких грунтів відносяться: глеєво-подзолисі, дерново-
підзолисті грунти з вмістом гумусу до 5–6 %.
Агрономічні властивості підзолистих грунтів невисокі і
вони потребують меліорації. Для збагачення грунту азотом і
гумусом потрібне внесення значної кількості органічних і
мінеральних добрив (фосфористих, калійних). Грунти
потребують так само вапнування для нейтралізації вільних
фульвокислот.
Латеритні грунти розвиваються в зоні вологого
екваторіального клімату і формуються під впливом аллітизації
та оподзолення. Наслідками яких, відповідно, є накопичення
каоліну і вільного кремнезему, гідратів окислу заліза і
алюмінію. Не дивлячись на те що у вологих тропічних лісах в
грунт поступає великий об’єм органічних залишків, вміст
гумусу в незначний. Це пояснюється тим, що рослинна маса
інтенсивно минерализуется під впливом мікроорганізмів, і у
верхні горизонти повертається велика кількість мінеральних
речовин, які далі при інтенсивному промивному режимі
переміщаються в глибокі горизонти.
До грунтів латеритного типу відносять червоноземи і
жовтоземи. Ці грунти поширені переважно на південному
сході Азії, півдні Північної Америки або західному побережжі
континентів. Ці ґрунти характеризуються специфічним
забарвленням, яке залежить від вмісту в грунтовій масі
оксидів заліза, алюмінію і марганцю.
Коричневі грунти розвиваються в умовах
субтропічного клімату середземноморського типу в зоні
вічнозелених лісів і чагарників під впливом процесів

139