Page 133 - 6194
P. 133

були     сформульовані      головні     теоретичні     концепції
                            ґрунтознавства.
                                   Виділяють такі головні етапи розвитку ґрунтознавства:
                                   1)  11—10  тис.  років  до  нової  ери  –  накопичення
                            розрізнених  фактів  про  властивості  грунтів,  їх  родючість  і
                            засоби обробітку;
                                   2)  кілька  тисячоліть  до  нової  ери  –  виникають  різні
                            способи боротьби з засоленням грунтів, будують зрошувальні
                            та осушувальні системи, знання почали оформляти у вигляді
                            записів;
                                   3)  початок нової ери – існує первинна систематизація
                            відомостей про ґрунти, перші спроби удобрення ґрунту, перші
                            спроби  узагальнення  відомостей  про  грунт  і  землеробство,
                            видатними  вченими  цього  періоду  були  Феофраст,  Катон,
                            Пліній Старший, Колумелла, Варрон, Геродот, Страбон;
                                   4)  VI – XVI ст. – період характеризується незначними
                            відомостями про грунт та його властивості, проводиться опис
                            грунтів  як  земельних  угідь,  у  багатьох  країнах  Європи
                            офіційно були введені земельні кадастри;
                                   5)  XVІ – XVII ст. – знання про ґрунти відображаються
                            у  агрономічних  трактатах  Альберта  Великого,  Петра
                            Кресценція,  Абу–їбн  Сіни  та  Леонардо  да  Вінчі,  Бернара
                            Паліссії;
                                   6)  початок  XVIII  ст.  –  розвиваються  знання  про
                            походження  грунтів,  їх  родючість  та  її  зв’язок  з  гірськими
                            породами      у    працях     Н. Валлеріуса,    М. Ломоносова,
                            Н. Кюльбелем, Н. Валлеріусом, А. Тюрго;
                                   7)  кінець XVIII –  середина XIX ст. – продовжуються
                            дослідження      теорії    гумусового      живлення      рослин,
                            обґрунтовується  гіпотеза  мінерального  живлення  рослин,
                            будуються перші ґрунтові та агрогеологічні карти, заснована
                            агрохімія,    видатними     вченими     цього    періоду    були
                            Н. Кюльбель,  A. Теєр,  І Комова,  М. Павлов,  М. Вольні,
                            Г. Деві,  Й. Берцеліус,  Ж. Буссенго,  Ю. Лібіха,  Ф. Фаллау,
                            Г. Беренд, Ф. Ріхтгофен, K. Шпренгель;
                                   8)  кінець  XIX  –  початок  XX ст.  –  створення
                            теоретичного  ґрунтознавства,  докази  найважливіших  його
                            концепцій:  грунт  –  самостійне  тіло  природи,  яке  має
                            профільну  будову;  родючість  –  його  основна  властивість;
                            вчення про грунтові типи, їх генезис і еволюцію; класифікація
                            грунтів;  грунт  і  ландшафт;  закони  зональності,  розроблені
                            методи  ґрунтових  досліджень,  закладені  основи  сучасної
                            картографії  грунтів,  представлена  наукова  класифікація
                            грунтів,  основана  на генетичному  принципі,  грунт  вивчають
                            як  елемент  ґрунтового  покриву,  як  компонент  біосфери  і  як
                            підсистему в екологічних системах, видатними вченими цього

                                                           132
   128   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138