Page 134 - 6194
P. 134

періоду  були  В.В. Докучаев,  М.М. Сибірцев,  П.А. Костичев,
                            В.Р. Вільямс,  Є.В. Гільгард,  П. Трейтц,  Г.М. Мургоч,  .
                            Ф. Ріхтгофен,  Є. Гільгард,  К.Д. Глінка,  К.К. Гедройц,  С.С.
                            Неуструєв,     В.Р. Вільямс,    Б.Б. Полинов,     Л.І. Просолов,
                            С.О. Захаров,        О.Н. Соколовський,          П.С. Коссович,
                            В.І. Вернадський,      Д.М. Прянишников,        М.М. Тулайков,
                            Ю. Шлезінг,      Г.М. Мургоч,     Н.П. Пушкаров,      П. Трейтц,
                            А. Зігмонд    і  П. Трейц  (Угорщина),  С. Міклашевський
                            (Польща),       І. Копецький,      Є. Гільгерд,      В.А. Ковда,
                            О.Н. Соколовський;
                                   9)  сучасний  період  –  зародження  конструктивного
                            ґрунтознавства:  широке  використання  новітніх  методів
                            математики,  фізики,  хімії,  моделювання  ґрунтових  процесів;
                            розробка  капітальних  методів  меліорації  і  охорони  грунтів;
                            вивчення      земельних      ресурсів     світу    і    проблем
                            природокористування,  складання  Світової  карти  грунтів
                            ФАО-ЮНЕСКО. Сучасний етап розвитку ґрунтознавства дав
                            цілу плеяду нових видатних ґрунтознавців як в нашій країні,
                            так і за кордоном. Назвемо лише деяких з них: В.Р. Волобуєв,
                            І.П. Герасимов,       О.Н. Соколовський,        М.М. Кононова,
                            Н.Б. Вернандер, М.К. Крупський, О.А. Роде, М.А. Глазовська,
                            В.А. Ковда, Д. Драмао, Р. Дюдаль.
                                   На  основі  наукових  розробок  вчених  ґрунтознавців,
                            біологів,    фізиків   і   хіміків    виникли     такі   розділи
                            ґрунтознавства: мінералогія грунтів, геохімія грунтів, геохімія
                            ландшафтів,  фізика  грунтів,  хімія  грунтів,  біохімія  грунтів,
                            мікробіологія  грунтів,  зоологія  грунтів,  фізична  і  колоїдна
                            хімія  грунтів.  Вивчення  закономірностей  просторового
                            поширення  грунтів  зумовило  виникнення  самостійної
                            наукової дисципліни – географії грунтів.
                                   Ґрунтознавство  як  теоретична  наука  вирішувало
                            конкретні  завдання  для  потреб  ряду  галузей  народного
                            господарства. Внаслідок цього сформувались прикладні галузі
                            ґрунтознавства:  агрогрунтознавство,  агрохімія,  агрофізика,
                            меліоративне,     лісове,   медичне,    військове,    будівельне
                            ґрунтознавство.
                                   Основними напрямками досліджень у ґрунтознавстві є:
                                    теоретичні  проблеми  генезису,  географії  ґрунтів,  їх
                            класифікації, діагностики і номенклатури;
                                    науково-методичні           проблеми           розвитку
                            ґрунтотворного  процесу  в  природних,  культурних              і
                            техногенних екосистемах;
                                    теоретичні  основи  формування  ґрунтового  покриву,
                            морфологічних ознак, хімічного складу, фізичних, хімічних і
                            біологічних властивостей ґрунтів;
                                    теоретичні  проблеми  картографії  ґрунтів,  ґрунтово-

                                                           133
   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139