Page 30 - 6189

2.3.2. Розчленування розрізу за кривими каротажу опору
симетричного зонда.
Виділення однорідних прошарків полягає у наступному.
1. Обчислюється функція взаємної кореляції R() і
проводиться її аналіз так само, як і при розчленовуванні
розрізу за каротажем опору градієнт-зондами.
2. У разі максимуму функції R() на кривій каротажу
опору між точками R() mах і R()=0 відбивають підошву пласта
високого опору таким чином: а) у вказаному інтервалі
знаходять перший в напрямку від низу до верху максимум
а max, що задовольняє умові (2.13), і перший після нього
мінімум а min, що задовольняє умові (2.15); б) за формулами
(2.6) і (2.7) шляхом підстановки в них а min і а max визначають
граничне значення а г; в) відбивають підошву пласта z п в точці
перетину кривої каротажу опору з лінією граничного значення
а г, яке визначають умовою

| а ji – а г | = min (2.17)

3. При мінімумі функції R() між точками R() = 0 і R() min
відбивають підошву пласта низького опору; при цьому
виконують ті ж операції, що і при максимумі R() mах.
4. Після отримання границь пласта (z п і z п+1) перевіряють
його однорідність. Для цього навпроти пласта визначають
середнє значення а ср позірного опору (рис. 2.5), і знаходять
точки перетину (а ср, z ср) кривої каротажу опору з лінією
середнього значення а ср згідно умови (2.17).
Можливі наступні варіанти неоднорідності.
Кількість точок перетину m=2, і точки близькі за
глибиною до встановлених раніше границь, тобто

| z п - z cp | ≤ 0,8 м. (2.18)

В цьому випадку вважають, що пласт однорідний, а
границі пласта залишають попередніми.
Кількість точок m = 2 або точки перетину (або одна точка,
див. рис.2.5, а) віддалені від колишніх границь (умова (2.18)
не виконується).

29