Page 87 - 6129
P. 87

концентрації,  тобто  до  скорочення  альтернатив  постачань.  На  споживчих  ринках
          яскраво  виражена  фрагментація;  споживачі  шукають  індивідуальні  рішення  для
          задоволення  потреб.  Звідси  і  відхід  від  традиційних  каналів  реклами  та  інших
          засобів просування товару.
               Для  того,  щоб  нівелювати  негативний  вплив  перерахованих  чинників,  які
          мають місце на зрілих ринках, або, навпаки, підвищити бар'єр входження в галузь
          нових  конкурентів,  компанія  повинна  зосередитися  на  таких  джерелах
          конкурентних переваг:
               1.  надання  привілеїв  споживачам  за  допомогою  цінності  бренду,
          корпоративного іміджу, сконцентрованих переваг;
               2.  витрати,  які  приносять  додаткову  вартість,  взаємозв'язки,  зосередження  на
          якості сервісу;
               3.  збільшення  ефективності  ланцюжків  постачань:  мережеве  управління,
          швидкість реагування, низькозатратні постачальники.
               До  речі,  управління  ланцюжком  постачань  —  одне  із  основних  джерел
          досягнення конкурентних переваг на зрілих ринках.
               Іван  Чимбуров,  творчий  директор  рекламного  агентства  "РАВІ",  наводить  3
          аргументи низького рівня розвитку вітчизняного брендингу:
               1)       В  українських  компаній  просто  немає  необхідності  вивчати  і
          використовувати найтонші нюанси споживчих переваг, як це робиться на глибоко
          сегментованих  західних  ринках.  Перш  за  все  —  через  різницю  в  рівні  життя
          вітчизняних і західних споживачів, а також через відсутність брендів у переважній
          більшості товарних сегментів.
               2)       Менталітет  вітчизняних  і  західних  споживачів  значно  відрізняється.
          Західний споживач сприймає бренди як частину свого життя. Існує навіть поняття
          — вірність бренду. Але в Україні цього поняття просто немає. Для того, щоб бренд
          щось  означав  для  споживача,  потрібно,  щоб  він  проіснував  на  ринку  хоча  б
          впродовж декількох поколінь.
               3)       Займатися створенням брендів, чітко виділяючи їх емоційні відмінності
          від  конкурентів,  необхідно  тільки  у  випадку,  якщо  в  одній  ціновій  ніші  існують
          марки, які мають практично однакові споживчі характеристики і схожу якість. Якщо
          конкуренція  розвинена  і  багатогранна,  вивчення  глибинних  мотивів,  детальна
          сегментація  і  диференціація  споживача  і  продукту  виправдана.  Тому  в  західних
          агентствах  стратегічне  планування  при  розробці  бренду  орієнтовано  на  дуже
          глибоке психо-антропологічне вивчення споживачів та їх відповідну класифікацію і
          сегментацію.
               Поняття  "бренд"  на  вітчизняному  ринку  тільки  починає  формуватись.
          Принциповою  відмінністю  українського  брендингу  є  наявність  великої  кількості
          торгових  марок  на  ринку,  проте  брендів  серед  них  мало.  Торговою  маркою
          володіють майже всі компанії, брендом – одиниці.
               Що  стосується  визначення  капіталу  бренду  –  індикатора  ефективності  витрат
          засобів на його створення і роботи бізнесу в цілому, то для українського бізнесу це,
          скоріше, інструмент фінансових маніпуляцій.
               Провідні  світові  компанії  почали  фокусувати  управлінську  діяльність  на
          нематеріальних  активах.  Ситуація  в  Україні  відрізняється  від  світової  практики.

                                                           86
   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92