Page 88 - 6129

"Сьогодні власники українських брендів свої капітали рідко асоціюють із цим видом
активів, тому і не задаються питанням, як ним керувати з метою нарощування
вартості", – відзначає Вадим Пустотін, директор бренд-консалтингового агентства
"Слідопит".
Якщо ранжувати цілі, для яких проводиться оцінка бренду, то найчастіше
зустрічається внесення в статутний капітал (80-90% від усіх замовлень на оцінку).
"Особливо це стосується випадків, коли необхідно сформувати досить великий
статутний фонд. Щоб не вилучати гроші з обороту, компанії оцінюють за
ринковою вартістю права на знаки для товарів і послуг і вносять їх у статутний
фонд створюваних підприємств. Це може бути як передача всіх прав на товарний
знак (за аналогією із продажем), так і їх частини (передача права на певний
термін)", – розповідає Ольга Кухарська, керівник департаменту оцінки
інтелектуальної власності компанії "Увекон". У західному досвіді є приклади, коли
постановка на баланс товарних знаків відігравала ключову роль при побудові
захисту у випадку спроб недружнього поглинання.
При злиттях і поглинаннях передбачається використання інформації як про
вартість бізнесу в цілому, так і окремих нематеріальних активів. "Якщо однією зі
сторін виступає закордонний партнер, то звичайно запитують оцінку товарного
знаку. Якщо ж угода укладається між українськими контрагентами, то, як
правило, оцінка не проводиться, а угода здійснюється за договірною ціною", –
розповідає Андрій Єременко, директор Київського центру точної оцінки. Коли
Nestle здобувала компанію "Світоч", окремо була проведена оцінка товарних знаків.
Також оцінювалася перед продажем вартість найменування мережі закусочних
"Швидко".
Ще одним приводом для оцінки товарного знаку може бути бажання власника
визначити розмір роялті при передачі знаку у використання на основі ліцензійного
договору. Це необхідно, наприклад, при франчайзингу або ж при оптимізації
оподатковування, коли частина прибутку виводиться з України в низькоподаткові
юрисдикції під виглядом роялті.
Популярною є оцінка товарного знаку для передачі його під заставу при
банківському кредитуванні. Варто відзначити, що під заставу банки в Україні не
ризикують брати тільки товарний знак. Вони беруть активи в комплексі: товарний
знак разом з об'єктом, на якому виробляється продукція, маркована цим товарним
знаком. Приміром, якщо компанія пропонує у вигляді застави завод, то вона може
розраховувати на позичку в розмірі 50-70% від його вартості, а якщо у вигляді
застави виступають ще й права на товарний знак, тоді мова може йти про набагато
більші суми. Ризики банку в цьому випадку значно нижчі. При неповерненні
кредиту банк може успішно використовувати активи, передані в заставу.
Постановка товарного знаку на баланс можлива і для простого його збільшення
з метою одержання кредитів. В Україні є підприємства, які працюють ефективно,
але, оскільки вони активно розвиваються, то усі свої засоби використовують для
розширення діяльності. Виникає стійка збиткова ситуація. Банки із розумінням до
цього ставляться, але існує визначений набір показників, при невідповідності яких
банки змушені відмовляти в кредитуванні. Виходом із ситуації може бути

87