Page 96 - 61

Важлива особливість орбітальних рухів в Сонячній сис-
темі – це розподіл моменту кількості руху. Всі планети обер-
таються навколо Сонця, а супутники планет – в одному на-
прямі, їх орбіти наближені до круглих і лежать в одній пло-
щині. Існують лише три виключення, очевидно пов’язані між
собою. Це Плутон, орбіта якого нахилена до площини земної
орбіти (екліптики) під кутом 17 і настільки витягнута, що пе-
ретинає орбіту Нептуна, і два супутники Нептуна – Тритон,
який повертається навколо Нептуна в зворотний бік, і Нереїда,
орбіта якої дуже сильно витягнута. Можливо, що і Плутон був
колись супутником Нептуна, але внаслідок сильного гравіта-
ційного збудження був відкинутий на окрему –
навколосонячну орбіту.
Плутон – планета, середня відстань від Сонця 39,4 а.о.,
період повертання 247,7 р., період обертання 6,4 доби, діаметр
25
близько 3000 км, маса 110 кг. На Плутоні виявлено метан.
Плутон – подвійна планета, його супутник, приблизно в 3 рази
менший за діаметром, рухається на відстані всього близько
20000 км від діаметра планети, роблячи один оберт за 6,4 доби.
Остання планета – Плутон – за деякими своїми власти-
востями (великий нахил орбіти, значна витягнутість орбіти
тощо) не належить до жодної з вказаних 2 груп планет. Існує
багато гіпотез, які роблять спроби пояснити незвичайні влас-
тивості Плутона (відірваний супутник Нептуна, прибулець з
міжзіркового простору і т.ін.), але поки що ця планета зали-
шається для нас загадкою. Слід вважати, що майбутня серія
великих протистоянь Плутона полегшить вивчення цієї таєм-
ничої планети. Плутон проходить через перигелій 1 раз за 248
років. В 1969 р. він перетнув орбіту Нептуна. З цього моменту
і до 2009 р. Плутон буде не дев’ятою, а восьмою планетою
Сонячної системи.
Місяць – природний супутник Землі, знаходиться від неї
на середній відстані 384400 км. Нахил орбіти до площини ек-
22
ліптики 58,43, маса 7,3510 кг (1/81,3 маси Землі), радіус
Місяця 1738 км, прискорення сили тяжіння на поверхні 1,62

531