Page 400 - 61

ється на порівнянні величини природної залишкової намагні-
ченості породи до магнітної чистки і після неї. Чим більша рі-
зниця, тим менш стабільною є залишкова намагніченість по
відношенню до даної дії. Про магнітну сталість I свідчить
n
також характер залежності I від руйнуючих температур і
n
амплітуди змінного магнітного поля: чим більш випуклою по
відношенню до осі абсцис є крива, чим при більших величи-
нах руйнуючих факторів починається значне зменшення на
намагніченості, тим стабільніше I до зовнішніх дій. За про-
n
позицією Т.Нагати, ознакою стабільності I у вивержених
n
породах може служити відношення природної залишкової на-
магніченості породи до величини I , отриманої в лабораторії
rt
шляхом термонамагнічування в земному магнітному полі.
Якщо відношення I n I більше 0,5, породу можна вважати
rt
стабільною [6].
Основна частина даних про історію магнітного поля Зе-
млі отримана внаслідок вивчення первинної залишкової нама-
гніченості зразків гірських порід різного віку, відібраних в рі-
зних регіонах земної кулі. Узагальнення і систематизація па-
леомагнітних даних дозволили в загальному вигляді провести
реконструкцію давнього геомагнітного поля щодо його вели-
чини і напряму. Виявлені такі закономірності:
1. Місцерозташування геомагнітного полюса в різні
геологічні епохи не було сталим і змінювалось поступово в
напряму сучасного магнітного поля в міру зменшення геоло-
гічного віку. В епохи, що передували пермському і кам’янову-
гільному періодам, магнітний полюс в сучасних координатах,
знаходився нижче середніх широт і переміщувався в більш
високі широти на протязі мезозою і палеогену, поки не досяг
сучасного положення. Ця закономірність магнітного поля Зе-
млі дозволяє за палеомагнітними даними вирішувати геохро-
нологічні завдання, тобто визначати за напрямом первинної
залишкової намагніченості гірських порід вік їх утворення.
2. Шляхи міграції геомагнітного полюса, отримані за па-
леомагнітними даними різних континентів, не співпадають і
суттєвіше відрізняються з глибиною часу. Так, в нижньої пер-
мі положення геомагнітного полюса для Північно-Європей-
ської плити характеризується координатами: північна широта

536