Page 395 - 61

Геофізичні методи дають змогу визначити густину гір-
ських порід в природному заляганні з різним ступенем дета-
льності. Найбільш інтегральні оцінки отримують за даними
гравіметрії. Потім слідують сейсмічні і геоелектричні методи.
Найвищу точність дають ядерно-фізичні методи, однак їх гли-
бинність мала, тому доцільно їх поєднувати з іншими геофі-
зичними методами.
Для характеристики деформаційних властивостей гірсь-
ких порід (в масиві або в зразках) використовують модуль де-
формації D , який характеризує реакцію породи на стискаюче
зусилля
D C p U , (7.28)

де: p – навантаження на породу; U – загальна або сумарна

деформація, яка дорівнює сумі пружної і залишкової дефор-
мацій; C – коефіцієнт, що визначається умовами дослідження.
Визначення модуля деформації D виконують методом
статичних навантажень в окремих точках масиву з викорис-
3
4
3
танням штампа (V 0  2 м ), гідростатичної камери V 0  10 м ),
3
2
радіального преса V 0  10 м , свердловинного ділатометра
3
або пресіометра V 0  1 м , де V – максимальний об’єм поро-
0
ди, що вивчається даним методом. Відзначимо, що площа пе-
вної ділянки повинна в 4-5 разів переважати площу заванта-
женої під дією споруд поверхні, а глибина досліджень при-
близно дорівнює довжині споруди. Тому роль геофізичних
методів полягає: 1) в отриманні об’ємної моделі масиву і ви-
борі характерних точок для постановки статичних дослідів;
2) в інтерполяції і екстраполяції результатів даних статичних
визначень на невивчені частини масиву; 3) в екстраполяції
деформаційних характеристик на необхідний для розрахунків
масштабний рівень.
Для вирішення двох останніх завдань використовують в
основному сейсмічні і геоакустичні дані, які дають змогу ви-
значати динамічні пружні характеристики будь-яких об’ємів
масиву. Динамічний модуль пружності E перераховують в
q
модуль D на основі кореляційних залежностей. Для їх знахо-
дження на визначених ділянках паралельно виконують стати-
чні і динамічні визначення при дотриманні рівної масштабно-

531