Page 398 - 61

Для оцінки стійкості скельного масиву використовують
також параметр RQD або “показник якості” породи. Він ви-
значається за даними буріння як відношення (в %) загальної
довжини кернів протягом понад 10 см до всього інтервалу бу-
ріння. Для широкого класу невивітрених магматичних і мета-
морфічних порід значенням швидкостей v 3; 4; 4,5; 5; 5,5 км/с
p
відповідають значення RQD 25, 63, 78, 88, 94%. При цьому
середня кількість тріщин на 1 м відповідно 19, 9,5; 6,5; 4; 3,5.

7.4 Нові прикладні аспекти фізичних явищ
(палеомагнетизм)

Дослідження напрямів вектора залишкової намагнічено-
сті гірських порід показує, що земна кора утримує в своєму
складі породи як з прямою, так і зі зворотною намагніченістю.
Під зворотною намагніченістю розуміють намагніченість I ,
R
що складає з напрямом земного магнітного поля кут, близький
до 180.
Причинами зворотної намагніченості гірських порід є
інверсії магнітного поля Землі, тобто швидкий в геологічному
розумінні поворот магнітної осі Землі на 180, а також само-
обертання намагніченості, яка полягає в самовільному намаг-
нічуванні ферромагнетика проти намагнічуючого поля. Зворо-
тна намагніченість, пов’язана з інверсіями магнітного поля
Землі, є більш поширеним явищем, про що свідчать результа-
ти палеомагнітних досліджень. Залишкова намагніченість є
свого роду ”пам’яттю” магнітної історії формування гірських
порід, їх перетворень, а також змін давнього магнітного поля
Землі. Явища утворення і збереження залишкової намагніче-
ності порід в геологічному часі, а також пов’язані з цим магні-
тні властивості порід прийнято поєднувати єдиним терміном –
палеомагнетизм, а методи, які використовують його в геологі-
чних цілях, називають палеомагнітними.
Т.Нагата (1965) виділяє два головних припущення, на
яких базуються палеомагнітні дослідження [6].
1. Природна залишкова намагніченість гірських порід
виникла під час утворення, орієнтована в напрямі існуючого
тоді геомагнітного поля і збереглась незмінною щодо подаль-

534