Page 401 - 61

40, східна довгота 167, а для Північно-Американської плити
відповідно 44 і 140. Це робить неможливим пояснення при-
чин міграції полюса зміною на протязі геологічного часу осі
обертання Землі.
В той же час місцерозташування полюсу за даними па-
леомагнітних досліджень одновікових порід в межах величез-
них тектонічних структур (платформи, складчасті області) до-
статньо добре співпадає, якщо навіть характер походження
цих порід різний. Палеомагнітні дослідження показують, що
різниця в положенні магнітних полюсів різних континентів
добре пояснюється з позиції тектоніки плит – переміщення лі-
тосферних плит по мантії відносно одна одної і відносно гео-
графічного полюсу. Зміна палеомагнітних напрямів є наслід-
ком регіональних і глобальних тектонічних рухів, а траєкторії
палеомагнітних полюсів не є справжніми слідами руху гео-
графічних полюсів по земній поверхні і тому їх називають
траєкторіями уявної міграції полюса. Порівняння таких траєк-
торій для блоків земної кори свідчить про масштаби, характер
і час горизонтальних рухів між блоками.
3. Для геомагнітного поля характерні інверсії, тобто змі-
ни, відносно швидкі в геологічному масштабі часу, його на-
прямку приблизно на 180, коли додатний і від’ємний магнітні
полюси Землі мінялись місцями. Доказом інверсії є наявність
зворотної природної залишкової намагніченості у породах од-
ного віку в різних регіонах земної кулі і однакове періодичне
чергування ділянок прямої і зворотної полярності I на тери-
p
торії Землі в одновікових породах.
Тривалість інверсії оцінюється від одиниць до десятків
тисяч років. Частота інверсій магнітного поля в геологічній іс-
торії дуже нерівномірна. Так, в пліоцені інверсії проходили в
середньому через 0,2 млн. років, а в пермському періоді про-
тягом понад 40 млн.р. не зафіксовано жодної інверсії: геомаг-
нітне поле зберегло стійку зворотну полярність. Перевага зво-
ротної магнітної полярності відмічається для кембрійського,
ранньоордовікського і пермо-карбонового часу, а перевага
прямої полярності – в пізньоордовікському і від тріасового до
крейдового часу. Аналіз даних про інверсії геомагнітного по-
ля з застосуванням рядів Фур’є дав змогу на фоні безперерв-
ного спектра частот виділити максимуми з періодами, які спів-

537