Page 349 - 61

Електрофізіологія – наука, що вивчає електричні явища,
які відбуваються в живих системах, з метою з’ясування їх
природи, фізико-хімічних механізмів генерації, функціональ-
ного значення та практичного застосування. Електрофізіологія
сформувалась внаслідок тісних контактів між фізіологією і
електрофізикою. Такі зв’язки встановлювались у процесі до-
слідження дії електрики на живі об’єкти, при вивченні елект-
ропровідності структур живого і електричних потенціалів, що
виникають у живих системах (біоелектричних потенціалів).
Останнім часом переважають дослідження біоелектричних
потенціалів, і нагромаджені в цій галузі дані становлять осно-
вний матеріал сучасної електрофізіології, а дія електричного
струму на живі тканини і їхні електропровідні властивості
розглядається у зв’язку з фізико-хімічними механізмами біо-
електрогенезу [5].
Електрофізіологія включає широке коло питань, пов’я-
заних з біоелектричними явищами (потенціал спокою, потен-
ціали дії, електротонічні потенціали, постсинаптичні потенці-
али, рецепторні потенціали, секреторні потенціали, електро-
кардіограма, електроенцефалограма, електроміограма, елект-
рогастрограма, електрорентгенограма, шкірні потенціали, пси-
хогальванічні рефлекси, електричні розряди риб тощо). Багато
з цих питань мають прикладний характер.
Розділ електрофізіології, який розглядає природу та фізи-
ко-хімічні механізми генерації електричних потенціалів живої
матерії, часто називають загальною електрофізіологією. Про-
блеми природи та фізико-хімічних механізмів генерації біоеле-
ктричних потенціалів вирішуються сьогодні на рівні іонних ка-
налів мембрани з використанням методів різних природничих
дисциплін. Сучасні електрофізіологічні лабораторії обладнані
приладами й установками, які дають змогу проводити дослі-
дження широким фронтом. У таких дослідженнях беруть
участь не тільки біологи, фізики, хіміки, математики, а й геофі-
зики, екологи та спеціалісти з радіоелектроніки.

540