Page 347 - 61

Свої дослідження Гальвані описав у 1791 р. в “Трактаті
про сили електрики при м’язовому русі”. Дослід, в якому лап-
ка жаби скорочується при сполученні нерва і м’яза за допомо-
гою металевої дуги, увійшов в історію під назвою першого
досліду Гальвані.
В 1793 р. Гальвані опублікував роботу, в якій йшлося
про скорочення без участі металу – при накиданні кінця сід-
ничного нерва на м’язи гомілки за допомогою скляної палич-
ки. В історію науки цей дослід увійшов під назвою другого
досліду Гальвані.
Після смерті Гальвані (1798 р.) питання про тваринну
електрику було забуте аж до 1827 р., коли Нобілі за допомо-
гою сконструйованого ним гальванометра зареєстрував впер-
ше електробіострум. Нова ера у розвитку електрофізіології
пов’язана з іменем Маттеучі, який вперше показав (1837 р.),
що розрізана ділянка м’яза заряджена негативно відносно не-
пошкодженої його поверхні. Цим дослідом було розпочато
дослідження електричної різниці потенціалів у тканинах, яка
пізніше дістала назву струму спокою.
Наступний етап у розвитку електрофізіології становлять
дослідження великого теоретика, блискучого експеримента-
тора і педагога Е.Дюбуа-Реймона. Передусім він сформував
поняття струму спокою – струму, що генерується різницею
потенціалів між позитивно зарядженою поздовжньою непо-
шкодженою поверхнею м’яза або нерва і їхніми поперечними
розрізами (рис. 6.3).
Явище негативного коливання струму спокою має пере-
хідний характер. Його можна пояснити тим, що вздовж пове-
рхні м’яза поширюється хвиля збудження, в основі якої ле-
жать зміни електричного потенціалу в бік негативності. Дося-
гнувши першого відвідного електрода, хвиля збудження при-
веде до зменшення і навіть зникнення різниці потенціалів під

538