Page 313 - 61

ру під час випробувань ядерної зброї, аварій на АЕС та радіо-
активних виробництвах, а також радіонукліди, що виділяють-
ся з радіоактивних відходів, захоронених на суші й на морі, з
відпрацьованих атомних реакторів і устаткування. Радіоакти-
вні опади залежно від розміру частинок і висоти їх виносу в
атмосферу мають різні терміни осідання та радіус поширення.
За розміром частинок вони поділяються на локальні або бли-
жні (понад 100 мкм), тропосферні (кілька мікрометрів і мен-
ше) та стратосферні, або глобальні (десяті та соті частки мік-
рометра). Радіоактивні частинки викидаються на висоту до 10-
30 км. Під час аварій атомних реакторів, розгерметизацій за-
хоронень радіоактивних відходів радіаційний бруд розповза-
ється на десятки й сотні кілометрів, внаслідок вибухів ядер-
них бомб – по всій планеті.
За силою та глибиною впливу на організми іонізуюче
випромінювання вважається найсильнішим. Різні організми
мають неоднакову стійкість до дії радіоактивного опромінен-
ня, навіть клітини одного організму мають різну чутливість.
Коефіцієнти радіаційного ризику для різних тканин (органів)
людини внаслідок рівномірного опромінення всього тіла,
встановлені Міжнародною комісією з радіаційного захисту
для вирахування ефективної еквівалентної дози, мають такі
значення:
0,12 — червоний кістковий мозок
0,03 — кісткова тканина
0,15 — молочні залози
0,12 — легені
0,24 — яєчники або сім’яники
0,03 — щитовидна залоза
0,30 — інші органи
1,00 — організм у цілому.
Наведемо деякі приклади. Для оцінки токсичності дози
вживають поняття: середня смертельна доза (ЛД 50), коли гине
не менше 50% організмів, які постраждали від отруєння чи

504