Page 318 - 61

Кінцевий результат опромінення (крім віддалених нас-
лідків) залежить не стільки від повної дози, скільки від її по-
тужності, тобто часу, протягом якого вона накопичена, а та-
кож характеру її розподілу. Це пов’язано з тим, що в живих
організмах у відповідь на опромінення, як і на інші подразни-
ки середовища, включаються захисні механізми систем адап-
тації чи компенсації, які мають забезпечити стабільність внут-
рішнього середовища організму (гомеостаз) і відновити зруй-
новані функції. Результат залежить від співвідношення кіль-
кості ушкоджених тканин і захисно-відновної здатності орга-
нізму.
За даними американського радіобіолога Блера, внаслідок
одноразового опромінення людини завдяки репаративним
процесам протягом 30 діб відновлюється половина всіх ура-
жень. Це період напіввідновлення. Інша частина відновлюєть-
ся протягом 2,5-3,5 місяців.
В разі повторного опромінення наслідки визначаються
шляхом сумації залишкової дози від попереднього опромінен-
ня і одержаної знову.
У результаті багаторічного опромінення всього тіла (або
головного мозку) дозами потужністю, наприклад, 0,5-1 Зв на
рік (50-100 Бер на рік) і більше, може розвинутися хронічна
променева хвороба. Чим менша частина тіла зазнає опромі-
нення, тим менші руйнівні наслідки.
Нормами радіаційної безпеки (НРБ–76/87) визначено три
групи критичних органів за їх чутливістю до радіації:
перша група — все тіло, гонади, статеві органи, черво-
ний кістковий мозок;
друга група — м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини,
печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені,
кришталик ока тощо;
третя група — кісткова тканина, шкіра, кістки, литки,
стопи.

509