Page 309 - 61

ураження іонізуючим випромінюванням. Рослини мають біль-
шу радіостійкість, ніж тварини. Малі дози опромінення навіть
стимулюють життєдіяльність рослин (наприклад, проростання
насіння). Біологічну дію іонізуючих випромінювань викорис-
товують у біологічних дослідженнях, медицині (променева
терапія), селекції (радіаційний мутагенез), у харчовій промис-
ловості (для консервації картоплі, овочів, фруктів тощо).
Опромінення організму – процес дії на організм різних
видів випромінювань (інфрачервоного, ультрафіолетового, іо-
нізуючих випромінювань тощо). Розрізняють зовнішнє і внут-
рішнє опромінення організму. Під час зовнішнього опромі-
нення організму джерело випромінювань (ртутні лампи, рент-
генівські апарати, ядерні реактори та ін.) розташоване поза
опромінюваною тканиною або організмом. Внутрішнє опро-
мінення організму буває при нагромадженні (інкорпорації)
радіоактивних речовин у клітинах, чим досягають вибіркового
опромінення їх при променевій терапії. Ступінь опромінення
організму залежить від дози поглинутого випромінювання.

6.1 Радіаційна екологія

Наймолодшим серед новітніх розділів екологічної геофі-
зики є, мабуть, радіоекологія, активний розвиток якої почався,
практично, після страшної Чорнобильської катастрофи (1986),
яка стривожила весь світ.
Коли ядерне лихо спіткало влітку 1945 р. Хіросіму та
Нагасакі, жахливі наслідки атомного бомбардування та пер-
шого в історії людства вибуху такої сили теж привернули ува-
гу й викликали занепокоєння майже всього людства. Але тоді
на фоні трагедії другої світової війни та через недостатню ін-
формованість й відсутність знань про можливі наслідки радіо-
активних забруднень і пошкоджень біосфери людство ще не
могло об’єктивно оцінити всю серйозність цієї проблеми. На-
впаки, під тиском мілітаристських сил у розвинених країнах

500