Page 315 - 61

Ядерна реакція – це сильна взаємодія атомного ядра з
елементарними частинками або з іншими ядрами, в результаті
якої відбувається збудження та перетворення ядер.
Радіоактивний розпад не залежить від зовнішніх причин
(тиску, температури, хімічних умов). Для виникнення ядерної
реакції потрібне зближення атомного ядра та частки на від-
-15
стань приблизно 10 м. З ядра під час його поділу виділяєть-
ся величезна кількість енергії.
Ця енергія й викинуті радіоактивні частинки різного типу
іонізують речовини в тілі організмів, діючи на молекулярному
рівні, викликаючи сильні зміни (залежно від дози опромінен-
ня) в ядрах клітин, порушуючи їх нормальне функціонування.
Розрізняють пряму дію радіації й непряму, коли іонізу-
ється вода організмів (відбувається радіоліз). Ці первинні фі-
зико-хімічні процеси діють паралельно й призводять до скла-
дних взаємопов’язаних змін, які порушують функціонування
біосистеми.
У разі дії обох видів радіації головними об’єктами опро-
мінення є великі білкові молекули й пов’язані з ними механіз-
ми біосинтезу. Найвищою радіочутливістю (гинуть швидше за
інших) характеризуються клітини кісткового мозку, лімфоїд-
ної тканини, статеві клітини, епітелій шлунково-кишкового
тракту, загалом клітини з дуже високим рівнем відновлення
(процесів поділу). Тканини, де дуже уповільнений поділ клі-
тин, значно стійкіші до дії радіації (нервові клітини, кістки,
хрящі).
Неоднакову радіочутливість (вразливість) мають органі-
зми різного віку. Чим молодший організм, тим він чутливіший
до радіації.
Ще один важливий висновок — чим складніший орга-
нізм, тим більше він уражається радіацією. В складно збудо-
ваних організмах з їх тонко скоординованими та взаємозале-
жними функціями численних органів і систем набагато більше

506