Page 292 - 61

Безперечно актуальністю володіє закінчена методика фор-
мування динамічних моделей природно-промислових систем –
ППС. Доцільно створювати динамічні моделі ППС, таких як
“грунт + будова”, “поверхнева частина розрізу + звалище”,
“карст + рілля (лука)”, “ореол твердих викидів промислових під-
приємств + розташовані поблизу сільгоспугіддя” тощо. Сама по
собі ця проблема володіє достатнім обсягом вихідних експери-
ментальних матеріалів для моделювання процесу еволюції взає-
мовідношень подібних суміщених об’єктів [4].
Для оцінки реакції поверхневої частини розрізу на вплив з
боку промислових і будівельних об’єктів здійснюється перспек-
тивне імітаційне моделювання на ПЕОМ. Ефективність екогео-
фізики визначається не тільки правильним вибором методу, але
й створенням адекватних ФГМ масиву середовища.
Об’єкти дослідження формуються у вигляді абстрактної
геометричної моделі з визначеними фізичними властивостями
складових її включень і шарів, для яких шляхом математичного
або фізичного моделювання можна отримати аналітичні вирази
зв’язку спостережних параметрів поля і параметрів моделі.
З метою доведення справедливих аналітичних викладок і
ефективного застосування методу опору заземлення (МОЗ) для
визначення глибини залягання фундаментів інженерних споруд
за допомогою електророзвідки вперше застосовані геоелектрич-
ні взаємодії споруд з геологічним середовищем.
Суть методу зводиться до визначення перехідного опору
заземленої частини фундаменту R , який дорівнює відношенню
напруги на ньому в місці вводу струму до стікаючого з нього
струму, питомого електричного опору оточуючих його гірських
порід  і розрахунку електрометричного параметра L   PR ,
де P – виміряний периметр фундаменту. В подальшому залеж-
но від апріорної форми заземленої частини фундаменту за спеці-
альними номограмами визначають його глибину.
Особливості ФГМ в геофізиці пов’язані з:
• різноманітністю завдань, які постають перед геофізични-
ми дослідженнями, і можливістю їх теоретичного вирішення за
допомогою математичного або фізичного моделювання;
• нестійкістю геометрії складаючих середовище об’єктів і
пластів, що характерні для малих глибин;

523